19 травня виповнилося 75 років із дня заснування ПрАТ «Санта Україна». До свого ювілею підприємство пройшло довгий і яскравий шлях становлення від невеличких цехів із пошиття одягу і взуття, створених у 1945 році, до сучасного високотехнологічного виробника швейної галузі. З нагоди ювілею про історію та сьогодення первомайської швейної фабрики читайте у партнерському матеріалі.
Сьогодні трудовий колектив ПрАТ «Санта Україна» може пишатися не лише цікавою, насиченою подіями багаторічною історією підприємства, а й тим, що зумів у такі складні для країни часи зберегти і вдосконалити виробництво, збільшити обсяги реалізації готової продукції, стати важливим чинником розвитку Первомайська та гордістю його громади.
Історія «Санта України» — це історія тисяч родин, історія міста і всієї країни
Розповідаючи про сьогодення ювіляра — ПрАТ «Санта Україна» — ми не можемо не згадати його історію, бо це історія тисяч родин, історія міста і всієї країни. А починалося все так.
У травні 1945 року міськвиконком ухвалив рішення про відкриття Первомайської швейно-взуттєвої фабрики у кількох старих будівлях на березі Південного Бугу. На той час у місті, понівеченому війною, відчувалася гостра нестача товарів широкого споживання і особливо швейних виробів. Тож 7 серпня 1945 року наказом №1 першого директора швейно-взуттєвої фабрики Миколи Семеновича Матвєєва на підприємство були прийняті перші 19 робітників і службовців. Брали тільки тих, хто вмів шити та мав свою машинку, тож почали роботу всього вісім швачок. Миколі Семеновичу Матвєєву та головному бухгалтеру Сергію Семеновичу Левицькому довелося організовувати виробництво з нуля. Але це не лякало людей, які пережили пекельні воєнні роки.
Швейна фабрика. 1946 рікПоступово кількість робітників зросла до дванадцяти. Ручні і з ножним приводом, різних марок і різних років випуску швейні машини були розташовані в тісних кімнатах. Звістка про фабрику швидко облетіла місто і села району. Щодня приходили люди, їх зараховували до пошивного цеху, тож у вересні 1945 року колектив становив вже 70 робочих і службовців, але боротися за виконання виробничої програми було нелегко. Складність полягала в тому, що шили приблизно 30 видів виробів: пальто, костюми, сукні, білизну, а відсутність механізації не могла не позначитися негативно на продуктивності праці, а, значить, і на якості продукції. Та первомайські швачки з кожним днем удосконалювали свою майстерність, продуктивність праці зростала з неймовірною швидкістю. Про це свідчить той факт, що завдання першого року існування швейного виробництва було виконано на 130%. Подальші п’ять років роботи підприємства можна коротко охарактеризувати так: п’ятирічка за 4 роки, відкриття нових цехів, їдальні, клубу, впровадження у виробництво нових машин, отримання перехідного Червоного Прапора за досягнуті успіхи.
Адміністративна будівля. 1951 рік
Епоха Андрія Савовича Чернецького
В 1950 році фабрику очолив Андрій Савович Чернецький — учасник Другої світової війни, який воював на Ленінградському і 2-му Українському фронтах. Під час визволення Первомайська від гітлерівців був важко поранений.
Андрій Савович Чернецький pervomaisk.mk.ua
За його керівництва почався стрімкий злет виробництва. Андрій Савович спрямував свої зусилля на покращення організації виробництва, створення побутових умов та зміцнення дисципліни. Вислів «Кадри вирішують все» став лейтмотивом його діяльності як керівника. На підприємстві приділяли величезну увагу навчанню та вихованню працівників. У всіх було одне спільне завдання: вироби мали бути якіснішими і кращими, ніж у попередні роки. Виробництво модернізувалося, універсальні машини змінювалися більш ефективними, з’явилися настільні електропреси, втілювалися раціоналізаторські ідеї, підвищувалася продуктивність праці та зменшувалася собівартість продукції. Підприємству вдалося піднятися на найвищий щабель якості та забезпечити високу продуктивність праці. Швейники вивчали основні й допоміжні методи пошиття одягу, економіку, питання організації праці, нормування. Передовики виробництва були шанованими людьми, про них писали у фабричній газеті «Швейник», у місцевій пресі, їхні фото прикрашали міську та обласну дошки пошани, люди заохочувалися преміями, почесними званнями «Ударник комуністичної праці» та «Майстер — золоті руки». Асортимент фабрики поповнювався куртками, дитячими блузами, чоловічими костюмами, сорочками, піджаками, брюками. Наприкінці 60-х ХХ століття підприємство випускає продукції в 361 раз більше, ніж в 1945, і в 3,8 разів більше, ніж у 1960-му, фабрика переходить на п’ятиденний робочий тиждень. Підприємство гордиться двоповерховим корпусом, гуртожитком на 216 місць для дівчат, клубом. Люди працюють, навчаються, відпочивають, а клуб стає центром культурного життя всього мікрорайону.
Швейна фабрика славиться не лише плідною роботою колективу, а культурно-масовими заходами, з’являються волейбольна та стрілецька команди, проводяться спортивні змагання з настільного тенісу, легкої атлетики. На всіх культурно-спортивних заходах виступає власний жіночий духовий оркестр, який, до речі, проіснував на фабриці кілька десятиліть. Первомайські швейники виступають ініціаторами багатьох добрих справ у місті, це не залишається поза увагою керівництва міської громади, тож передовики нагороджуються високими державними нагородами: орденами Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани». В 1973 році 25 виробів фабрики вже мали високий «Знак якості», а в 1975-му колектив отримує перехідний Червоний Прапор Укршвейпрому Міністерства легкої промисловості. Колектив фабрики став однією сім’єю, а його серцем, мобілізуючим і спрямовуючим центром був Андрій Савович Чернецький. Слова «Моя фабрика — моя гордість» стають крилатими в колективі, рейтинг підприємства підвищується, стає престижним називатися працівником швейної фабрики. В середині сімдесятих років майже 70% від всіх працюючих складала молодь, понад 400 осіб вивчали економіку безпосередньо на виробництві.
Так спливали роки, у труді проходили п’ятирічки, продукцію швейної фабрики високо оцінювали на столичному рівні і добре знали не лише на місцевому, республіканському рівні, а й по всьому Союзу.
Колишній фронтовик, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої Революції, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, Червоної Зірки і медалями Андрій Савович Чернецький 34 роки очолював колектив Первомайської швейної фабрики, ніколи не пасував перед труднощами, його наполегливість і віра у завтрашній день допомогли вивести підприємство у число кращих не лише у місті, а й області. У 80-х роках 80% продукції випускалося зі «Знаком якості», збудовано ще один двоповерховий корпус, дитячий садок. На початку 80-х на фабриці працювало 168 ударників комуністичної праці, 52 «Майстра — золоті руки», діяло вже два жіночих духових оркестри, вокально-інструментальний і танцювальний ансамблі.
За всю її історію швейну фабрику очолювало п’ять директорів: Микола Семенович Матвєєв, Антон Давидович Акулов, Андрій Савович Чернецький, Любов Мефодіївна Бондаренко, а з 1997 року й донині її незмінний керівник — Євген Михайлович Дирдін.
Кожен із директорів привніс в роботу невичерпну енергію, новаторські ідеї, ентузіазм та ініціативу, зумів згуртувати колектив, стати його наставником та ідейним натхненником.
Шлях до самостійностіУ лютому 1992 року, за рік після проголошення незалежності України, підприємство змінило форму власності: на його основі було створене акціонерне товариство закритого типу «Санта Україна».
13 років поспіль очолювала підприємство Любов Мефодіївна Бондаренко. В цей час, за ініціативи Любові Мефодіївни, на підприємстві збудовано виробничий 4-поверховий корпус із встроєною їдальнею.
Якщо коротко охарактеризувати цей період, то можна з упевненістю сказати: працювалося первомайським швейникам досить непросто. Після розпаду Союзу були втрачені колишні ділові зв’язки, почалися перебої у постачання тканини, а відтак простої у виробництві, давалися взнаки інфляція, зниження купівельної спроможності населення, податковий тягар. Підприємство могло повторити долю багатьох інших радянських виробництв легкої промисловості, які закрились у ті часи. Та попри всі негаразди змогло утриматись на плаву, вистояти, завдяки колективу, у якому на той час працювало понад сорок трудових династій, та вмілому керівництву.
Наперекір знегодам проклали шлях в майбутнє
Євгену Дирдіну довелося стати у керма «Санта Україна» у надскладний час економічної кризи, яка охопила всю країну. В 1997 році за рішенням зборів акціонерів АТ «Санта Україна» він був обраний головою правління, директором підприємства. На той час первомайські швейники були вкрай стурбовані: потрібно було щось міняти заради збереження підприємства, бо втратити фабрику означало втратити роботу сотням працівників.
Євген Михайлович Дирдін pervomaisk.mk.ua
Євген Михайлович був з відомої трудової сім’ї, його батьки теж працювали на фабриці. Тут починалася і його власна трудова біографія від робітника до керівника фабрики, тож він добре знав всі проблеми підприємства, чим живе колектив, аналізував тенденції роботи фабрики, її стан і окреслював перспективи. Почався пошук надійних партнерів, здійснювалася технічна перебудова, робилося все можливе, щоб врятувати підприємство. Вихід на світовий ринок став порятунком в економічних негараздах. Фабрика пішла на злет: скасовувалися борги із заробітної плати, змінювалося застаріле обладнання, підприємство почало надавати благодійну допомогу.
І вже в 1999 році неймовірні зусилля дали перші плоди: колектив АТ «Санта Україна» нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за заслуги у сприянні реалізації державної соціальної та економічної політики, а за підсумками 2000 року «Санта Україна» визнана кращим роботодавцем Миколаївської області та платником податків №1 в Первомайську.
У 2004 році був зданий в експлуатацію новий швейний цех європейського типу, з усіма соціальними зручностями, який в змозі прийняти 120 осіб, а в 2008-му підприємство вже було оснащене новітньою технікою та технологіями, потенціал яких дозволяв виконувати замовлення багатьох закордонних фірм, в числі яких англійські «Марк&Спенсер», «Некст», «Лаура Ешлі», «Френч Конекшн»; німецькі «Боніта», «Канда», «Неккерман», «Гелко»; італійські «Дольче&Габана», «Пренатал», а також голландські «Мекс», «Гросо Мода», «Верзе» і «OUI», «BCBJ». У лютому 2009 року фабрика входила в число 12 найбільших виробників одягу на території України.
Підприємство і сьогодні продовжує роботу з розширення кола партнерів. Не так давно почали співпрацювати з такими фірмами: «Свінг», «Moschino», «Жерард Дарель». Саме на первомайській швейній фабриці руками українських майстринь створюються речі відомих світових брендів.
Унікальним є те, що з переходом на ринкову форму відносин, на підприємстві збережено систему соціальних гарантій для членів колективу, тут панує дух патріотизму, товариськості, взаємовиручки, спільної роботи на кінцевий результат. Все це позитивно позначається на стабільній роботі колективу. За останні п’ять років підприємство нарощує обсяг виробництва швейних виробів у діючих оптових цінах. Цей показник за 5 років виріс на 91%.
Сьогодні підприємство складається з 3-х швейних цехів, розкрійно-підготовчого, експериментального цехів, дослідно-конструкторської ділянки, адміністративних і господарських відділів і cпeціaлізyєтьcя нa пoшитті елeгaнтниx жіночих суконь, спідниць, блeйзepів, чоловічих і хлопчачих сорочок. Щоденно в цexax виготовляють більше 1,5 тиcячі одиниць пpoдyкції. Baлoвий oб’єм виробництва швeйниx виробів нa рік cкладає майже 300 тисяч одиниць.
Але основна гордість підприємства і його головний капітал — це кваліфіковані кaдpи. За роки існування фабрики більше 40 її працівників стали орденоносцями. За останнє десятиріччя десятки працівників відзначені державними нагородами. Почесного звання «Заслужений працівник промисловості України» удостоєні Євген Дирдін, Ірина Свидюк, Наталія Цикалюк, Віра Ярославцева, Валентина Гофман. Звання «Заслужений економіст України» отримала Лариса Давиденко.
Євген Дирдін — повний кавалер ордена «За заслуги». Його нагороджено орденом «За патріотизм» ІІ ступеня. Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджені Людмила Копусь, Галина Гагішвілі та Михайло Глушко. Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня відзначено Галину Савічан, Наталію Багрій, Ніну Клепацьку, Ольгу Негреско. Почесною грамотою Верховної Ради нагороджено Євгена Дирдіна, грамотами Верховної Ради – Людмилу Рибак, Людмилу Пашковську. Почесними грамотами Кабінету Міністрів України – Тамару Назарову, Любов Рудик, Людмилу Бородіну, грамотою Кабінету Міністрів – Любов Ярову.
З метою підвищення продуктивності та якості швейних виробів закуповується новітнє обладнання, постійно поліпшуються умови праці людей. В цехах працюють кімнати санітарної гігієни. Усі цехи оснащені автоматами питної води. Налагоджена робота соціально-побутової сфери: їдальня, продуктовий магазин, аптека та майстерня з ремонту взуття.
Це єдине підприємство у місті, де функціонує медично-лікувальний пункт, в якому ведуть прийом лікарі: гінеколог, кардіолог, стоматолог, терапевт, працює кабінет фізпроцедур та масажу. Кабінети обладнані двома апаратами УЗД.
Щороку під час урочистого відзначення професійного свята імена кращих працівників заносяться на Дошку Пошани, вони заохочуються грошовими преміями та Почесними грамотами.Підприємство проводить багатогранну благодійну та волонтерську роботу. Це і допомога бійцям АТО на лікування, допомога Червоному Хресту, талановитим дітям, закладам освіти, пенсіонерам, закладам культури, медичним закладам та громадським організаціям.
Колектив фабрики не заспокоюється на досягнутому, впроваджує нові сучасні технології виробництва одягу, шукає і знаходить нових партнерів та ринки збуту.
Упевненість у майбутньому підприємства вселяють досвід, набутий протягом сімдесяти п’яти років, колектив однодумців, стійкі позитивні тенденції, а також гармонійне поєднання традицій та сучасності.Вітаючи свій колектив та ветеранів праці з нагоди 75-річного ювілею ПрАТ «Санта Україна», його директор, депутат двох скликань обласної та міської рад, почесний громадянин міста Первомайська Євген Михайлович Дирдін бажає всім працівникам міцного здоров’я, сімейного добробуту, миру, добра і невичерпної енергії і сподівається, що подальший спільний шлях на підприємстві буде довгим, успішним та щасливим.
Раніше повідомлялося: «На Николаевщине швейная фабрика стала шить маски для людей: уже изготовлено более тридцати тысяч штук, а шесть тысяч раздали горожанам«.