У публікації «Кредит для мошенников» («РП» від 12.01.17) ми розповідали про те, як мешканка м. Вознесенська Марина С. стала жертвою шахраїв. Наразі слідством встановлені особи двох імовірних злочинців, кримінальне провадження передано до суду. Здавалося б, покарання неминуче. Але… один із підозрюваних замість лави обвинувачених опинився у лавах Збройних Сил.
Стисло нагадаємо суть публікації. У вересні 2016 року у дворі одного з багатоквартирних будинків міста Вознесенська з’явилася група молодих людей, які запропонували місцевим мешканцям роботи «на будь-який смак». Хлопці бралися і утепляти фасад, і встановлювати вікна з дверми, і полагодити дах. Марина С. конче потребувала заміни старих вікон на нові, металопластикові, тож вона «купилася» на заманливу пропозицію від незнайомців. А остаточно сумніви жінки розвіяв той факт, що молодики продемонстрували вже підписаний договір з відомою у місті людиною, колишнім депутатом міської ради. Крім того, солідності «майстрам» додавав переносний термінал «ПриватБанку». Не відчуваючи лихого, пані Марина не тільки уклала договір, а й довірила «підприємцям» свою банківську картку, з якої за допомогою термінала одразу зняли передоплату – 484 грн. 32 коп.
У подальшому з банківського рахунку потерпілої було знято всю суму кредиту на установлення металопластикових вікон – 5800 гривень. Звісна річ, що ніяких вікон жінка не отримала, а незнайомців і слід прохолов. І якщо спочатку шахраї відповідали на телефонні дзвінки, то згодом поміняли номер.
Як з’ясувалося, жертвами шахраїв стали одразу декілька мешканців Вознесенська. Відчуваючи певне зволікання у розслідуванні з боку правоохоронців, потерпілі об’єдналися і стали самі розшукувати невідомих «майстрів». Так, Марина С. стверджує, що ще в грудні 2016 року в Миколаєві поліція затримала двох молодиків, але нібито затриманих відпустили «з миром», адже вони повернули гроші, які для них взяла «в кредит» якась мешканка обласного центру.
І все ж правоохоронці, реагуючи на вал заяв про скоєння шахрайських дій (а серед потерпілих – мешканці Вознесенська, Миколаєва, Южноукраїнська, Одеси), на початку 2017 року встановили особистості двох підозрюваних у скоєні шахрайських дій. Ними виявилися двоє мешканців міста Чернігова Д. і Б., 1994 і 1992 р. н. відповідно. Перший із названих молодиків уже мав кримінальний досвід, будучи засудженим за крадіжку.
Кримінальне провадження здійснював Заводський відділ поліції ГУ НП в Миколаївській області. Що ж з’ясували слідчі, розплутуючи цілий «клубок» злочинів відносно пересічних громадян?
Як ідеться у матеріалах обвинувального акта, для реалізації свого злочинного плану громадянами Б., Д., а також невстановленими досудовим розслідуванням громадянами, було створено фіктивне підприємство з установлення металопластикових вікон, місцем реєстрації якого є місто Одеса. Вирушивши 3 вересня 2016 року в бік Вознесенська, молодики спочатку зупинилися в с. Дорошівка Вознесенського району. У селі вони стали пропонувати місцевим мешканцям послуги з реалізації і встановлення металопластикових конструкцій. Вмовивши місцеву громадянку, «майстри» зробили заміри вікон і запропонували внести передоплату за встановлення вікон – 4270 гривень. Заволодівши готівкою, незнайомці сіли в автівку і зникли у невідомому напрямку.
Минуло декілька днів, і вже 13 вересня того ж року Д. разом із Б. та невстановленою слідством особою опинилися у місті Вознесенську. Уклавши договір з однією із місцевих мешканок на утеплення фасаду на загальну суму 17600 гривень, зловмисники за допомогою термінала одразу зняли з банківського рахунку потерпілої 1760 грн. А в подальшому шахраї заволоділи всією сумою.
Ще впродовж двох наступних днів «гастролери» подібним чином пошили в дурні ще двох мешканок Вознесенська. Не погребували злодюжки завдати шкоди і Марині С., яка є інвалідом першої групи та єдиний дохід якої – невеличка пенсія.
Залігши на певний час «на дно», у грудні 2016 року пройдисвіти знову вийшли на шлях наживи. Але цього разу вони вдалися до «класики кримінального жанру», а саме – обкрадали у Миколаєві чужі офіси із проникненням у приміщення в нічний час доби. Виносили дорогу фото- і відеоапаратуру, комп’ютерну техніку на десятки тисяч гривень. А одного разу, мабуть, настільки зголодніли, що вдерлися до продуктового кіоску. «Уловом» зловмисників стали ковбасні вироби та тверді сири на 1200 гривень.
Отже, в обвинувальному акті, підписаному прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 П.П. Воровським, підозрюваним Д. і Б. інкримінуються численні кримінальні правопорушення, передбачені частиною 3 ст. 185 («Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому») і ч. 2 ст. 190 («Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому») Кримінального кодексу України. І якщо за статтею «Шахрайство» можливе досить м’яке покарання, навіть без обмеження волі, то по фактах крадіжок санкція передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Ще влітку минулого року обвинувальний акт було направлено до суду, але через перевантаженість місцевих судів справами, а потім через зайнятість судді судовий розгляд триває досі, так по-справжньому і не розпочавшись. А днями Марина С. зателефонувала до редакції і повідомила: один із підозрюваних узагалі може уникнути кримінальної відповідальності, адже нібито перебуває… у зоні АТО.
Редакція зв’язалася з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 П.П. Воровським і попросила його прокоментувати ситуацію: невже один із імовірних злочинців уникне заслуженого покарання, а потерпілим не буде відшкодовано заподіяну матеріальну шкоду?
– Те, що Д. мобілізовано до зони АТО, не відповідає дійсності, – повідомив Петро Петрович. – Насправді молода людина проходить строкову військову службу в одній із частин, розташованих поза зоною проведення антитерористичної операції. У будь-якому разі плануємо залучити Д. до участі в судовому процесі за допомогою відеоконференції, про це є відповідна домовленість із командиром військової частини.
Ми запитали прокурора: чому до обвинувачених у здійсненні такої кількості кримінальних злочинів не було вжито жодних запобіжних заходів – бодай особистого зобов’язання? Але П.П. Воровський вважає, що такої потреби не було – мовляв, підозрювані вчасно з’являлися на всі слідчі дії, співпрацювали із слідством, один із них навіть має постійне місце роботи і готовий відшкодувати заподіяні збитки.
Водночас потерпілі та їхні адвокати припускають: таким чином підозрювані намагаються будь-що уникнути покарання, принаймні, відбутися умовним терміном. І, на їхню думку, сторона обвинувачення з боку держави проявляє надмірну поблажливість по відношенню до тих, хто звик порушувати Закон та жити за рахунок добропорядних громадян. Зрештою, не пожаліли злодюги навіть інваліда першої групи…
Але редакція «РП» висловлює надію, що злочинці понесуть заслужене покарання, а потерпілим у розумні строки буде відшкодовано матеріальну і моральну шкоду. Сподіваємось, що при цьому у відстоюванні порушених прав громадян принципову позицію займе прокуратура. А наша редакція і надалі уважно стежитиме за розвитком подій та інформуватиме наших читачів.
Андрій ТЮРІН