Сьогодні минуло рівно півроку, як перестало битися серце видатного миколаївського Поета…25 травня 2019 року пішов з життя відомий український поет, публіцист, есеїст, перекладач, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Шевченківської премії Дмитро Дмитрович Кремінь.Плине час, але біль на душі на вщухає. Коли відходять у вічність люди такого рівня, відчуття втрати згодом тільки набуває сили, осмислене до масштабу його особистості і таланту.
Але наше священне покликання і гордість, як сучасників, друзів, учнів і нащадків у тому, щоб і в прийдешніх поколіннях шанувати, розуміти і берегти велич українського поетичного слова, дарованого нам Майстром.
Пам’ять про Дмитра Дмитровича Креміня завжди буде жити у наших серцях, та в його безсмертних творах. А хвилюючі думки і почуття у римах великого поета звучатимуть для миколаївців у ці дні на хвилях радіо «Рідна вулиця».
Живуть мислителі й оратори,
Звідколи світ – сто тисяч літ.
А треба сіяти й орати,
А ще й збирати чесний хліб.
А там, де зерна, є й полова.
Та на поверхню вирина
Не пил словес, а мука слова
в мить перед сходженням зерна.
Пам’ять про Дмитра Дмитровича Креміня завжди буде жити у наших серцях, та в його безсмертних творах. А хвилюючі думки і почуття у римах великого поета звучатимуть для миколаївців у ці дні на хвилях радіо «Рідна вулиця».
Живуть мислителі й оратори,
Звідколи світ – сто тисяч літ.
А треба сіяти й орати,
А ще й збирати чесний хліб.
А там, де зерна, є й полова.
Та на поверхню вирина
Не пил словес, а мука слова
в мить перед сходженням зерна.
Управління з питань культури та охорони культурної спадщини ММР