В гості до редакції «Миколаївських вістей» завітала Наталія Олександрівна Ніколаєнко – завідувач кафедри політології Миколаївського національного університету імені Сухомлинського, доктор політичних наук, професор, і просто дуже шановна людина. ЇЇ поважає молодь Миколаєва, а також їхні батьки, тому, що вона навчає та дає путівку в життя.– В Миколаєві та в Україні загалом перший тур виборів показав великі розбіжності в уподобаннях електорату.
– Для початку невеличкий екскурс. Сучасній українській державі в серпні виповниться 28 років. За весь цей час Україна пережила досить багато виборчих та політичних циклів. Зараз розпочався найцікавіший цикл, новий етап, якби до нього скептично не відносились аналітики та політики. Відчувається нове дихання. Що відбувалося з Україною весь цей час? Стара партійна номенклатура взяла в свої руки владу. Кравчук, Кучма – це вихідці з радянської еліти. Коли вони прийшли до влади, то не могли різко змінити розвиток держави. Навіть, коли ми говоримо про Ющенка, Януковича і діючого нині Президента, ми говоримо про те, що вони також вихованці «гнізда Кучми». Наразі наступив такий етап, коли сьогоднішні електоральні уподобання та результати Першого туру засвідчують, що ця епоха закінчується. Всі старі політики за своїми поглядами та концепціями не можуть надати відповіді на всі сучасні питання та виклики. Я вже не говорю про економіку, звуженість політичного класу. Навіть, дві революції, які започаткували нові соціальні ліфти, не дали великій кількості людей реалізуватися та розвиватися. Тому підсумки першого туру – неочікувані лише для влади.
– Тепер переходимо до другого туру. Яка ваша думка з приводу дебатів? Де і в якій формі вони повинні проводитися?
– По-перше, слід зазначити, що культури дебатів у нас не було. Можна згадати лише поганенькі дебати Кучми з Кравчуком. По-друге, цим дебатам надається дуже великий зміст. В цьому я вбачаю таку собі маніпулятивну технологію, в тому числі влади, щоб відволікти увагу. Що вони дають? На сьогоднішній день, соціологія показала, що електорат Зеленського – сталий. При цьому я не згодна з деякими експертами, які зазначають, що це тільки молодь. Якщо подивитися на вікову категорію, то від 18 до 65 – стабільно не нижче 25-30%. Це і люди з вищою освітою, і люди бізнесу. Розумієте в чому «фішка»: коли ми говоримо про феномен Зеленського, ми маємо розуміти, що це протест. Так, була реформована армія, але це лише приклад того, що в Україні проводяться реформи не тому, що потрібно, а лише при певних обставинах.
– Що Ви скажете про політичну культуру миколаївців?
– Народ хоче «хліба і видовищ». Сама культура населення зараз є вкрай амбівалентною – тобто, наприклад, ми хочемо, щоб були стабільні ціни, і був достаток. Я з 2014-го року дуже часто спілкуюся з людьми, які голосували за Януковича і пояснюю їм, що вони не мають права критикувати сучасну владу, адже свого часу віддали голос за двічі судимого, проросійського кандидата. Опоненти не мають відповіді.
– Що Ви можете порадити тим, хто вперше бере участь в голосуванні?
– Треба спочатку аналізувати, що потрібно не тільки тобі як виборцю, а що потрібно державі. Жахливо, коли з навчальних курсів зникають політологія, соціологія та інші дисципліни, що сприяють політичному вихованню. Таке враження, що нікому не потрібні молоді розумні люди. Кланово-олігархічним кланам не вигідна їхня наявність, адже їх не купиш гречкою або валютою.
– Так, політологія – дуже важливий предмет, оскільки вона відіграє велику роль в патріотичному вихованні, надає вміння корегувати свої дії, спілкуватися. Дуже добре, що він є у Вашому вузі. Давайте перейдемо до іншого питання. Південь–Північ, Захід–Схід. Чи не буде в подальшому загрози розколу держави за будь-якого вибору людей, що прийдуть голосувати у другому турі?
– Я хочу зазначити, що перший тур якраз показав, що ці розбіжності зникають. Якщо проаналізувати результати, то ми побачимо, що один із кандидатів набрав майже однакову кількість відсотків голосів в кожному регіоні. Розколу як такого не має, адже відсутні ті політичні сили, які б його провокували. У Миколаєві ми можемо прослідкувати, що на президентських перегонах, партіям, які ототожнювали себе з Партією регіонів, дана конкретна відповідь. Згадайте величезні відсотки голосів за Януковича та його команду в 2004 та 2010 році – це понад 60%. Сьогодні ж це поле розмите, і на додаток – йде війна, яка зіграла по суті акумулюючу роль і у патріотичному вихованні, і у свідомості громадян. В деякій мірі все ж можна казати, що розкол зберігається, але він не такий, який був у попередні роки. На сьогодні ми стали свідками високої явки на виборах. Стабільно ходять люди за 50, а тепер прийшла велика кількість молоді. Тому один із кандидатів набрав таку рекордну кількість голосів. А тепер уявіть собі, якщо б 10 мільйонів українців, які виїхали закордон, залишились би у державі і голосували, то була б зовсім інша картина. Вибори є демократичними і особливих порушень немає. Молодь зараз – це зовсім інший продукт, і хто з політиків цього не зрозумів, той помилився і програв.
– Чому на вашу думку наше населення більш політизоване, ніж в інших державах. В багатьох країнах Європи, де рівень достатку високий, велика кількість людей, навіть, не знають, хто у них Президент. Їх це не цікавить, у нас – навпаки.
– А Ви самі відповіли на це питання. Там, де добробут, курс не змінюють. Якщо сьогодні подивитись на всю риторику кандидатів, то одні залякують, інші пускають якісь фейкові новини, або щось обіцяють. Зараз популізм дуже модний, адже люди хочуть мати прості відповіді на свої питання. В цьому секрет того, що економічно відстала країна показує такі високі відсотки голосування. Це говорить про те, що ми бідні і дуже хвилюємось за зміну курсу, ми хочемо стабільності. Того ж німця хвилюють проблеми міграції, екології – тобто вже більш інший рівень.
– І наостанок, на що звертати увагу? Як не піддатися сильним політичним маніпуляціям?
– Дивіться на реальні справи, а не на обіцянки. Дослухайтесь до всіх поколінь. Ми маємо на сьогоднішній день, те, що маємо. Це діагноз нашої політичної системи.
Єдине, що потрібно усвідомлювати, це те, що думка кожної людини має право на існування, вибір кожного з нас – також. Саме головне, що політика не може і не має права затьмарювати розум та керувати емоціями. Ми всі – люди однієї планети, рідної країни, тож повинні поважати один одного, навіть, якщо маємо різні політичні погляди.