Бездоріжжя, відсутність нормального харчування в школах, відсутність медпрацівників у невеликих селах, безробіття та багато іншого — усі ці питання хвилюють жителів Миколаївскої області. Хто їх вирішуватиме найближчі п’ять років, кому потрібні мешканці маленьких населенних пунктів Миколаївщини, які втомилися очікувати позитивних змін.Фелікса Ольшевського представляти не потрібно, його добре знають жителі 130 виборчого округу на Миколаївщині.
Фелікс Вікторович був депутатом обласної ради, двічі балотувався до Верховної Ради, часто бував у всіх населених пунктах округу, вислуховував людей, вивчав їхні проблеми, багато з яких йому вдалося вирішити ще в ході виборчої компанії, але, на жаль, нардепом не став. Сьогоднішня наша розмова про майбутні вибори, про проблеми округу і перспективи їх вирішення.
– У Вас є бажання знову балотуватися по 130-му округу?
– Ні. Я прийняв рішення не балотуватися, але в той же час не відходжу від
сьогоднішньої політики, спостерігаю за тим, що відбувається, в тому числі,
і на 130-ому окрузі. Виборці двічі мені не повірили. За результатами останніх
виборів я посів друге місце. Переміг син мільярдера, спадкоємець бізнесімперії, який балотувався від партії екс-президента Порошенка, і мені
здається, що без адмінресурсу тут не обійшлося. До речі, коли він став депутатом, то, як не дивно, зажадав одержувати від держави компенсацію за готельне житло та на проїзд.
Вибирали олігарха, довіряли демократам, а що отримали
– Виходить, люди помилилися?
– Їх зрозуміти можна. Вони довірилися демократам, повіривши їхнім обіцянкам, що всі проблеми будуть вирішені, що вони мають великий управлінський
досвід. А тепер давайте подивимося, як нахабно обдурили людей. Вони прийшли на хвилі народної довіри, але заостанні п’ять років все спотворили, загнавши людей у злидні, в глухий кут, в лабіринт непрохідного болота. Ті питання, які потрібно було вирішувати ще тоді, так і залишилися невирішеними по сьогоднішній день. Подивіться на дороги! Хто їздить на Баштанку, на Березнегувате, на Володимирівку Новобузького району – той мене зрозуміє. Назвати дорогами ці місця на карті автодоріг не можна. Народний обранець Вадатурський намагався провести законопроект, в якому пропонувалося реформувати систему річкових перевезень за рахунок коштів, взятих з дорожнього фонду. Зрозуміло, що у цьому реформуванні була зацікавлена компанія самого депутата, яка використовувала річки для перевозу
власної продукції, а законопроект явно робив це перевезення набагато комфортніше, використавши на ці роботи кошти дорожнього фонду. Хотілося аби
депутат з такою ж завзятістю відстоював ремонт наших доріг.
Не краще зарекомендував себе і другий нардеп, місцевий фермер, який
пройшов у Верховну Раду по 130 виборчому округу за партійними списками
«Народного Фронту». До речі, він протримався у парламенті майже дві каденції. За цей час народний обранець обзавівся квартирою і став мешканцем столиці. Зараз він роздає пенсіонерам подарунки, здається, окуляри. Пам’ятаю, ще раніше він привозив на округ якісь ліки, термін придатності яких вже вийшов, про це навіть писали у пресі. Тепер ми розуміємо, чому на даному конкретному окрузі, та й по всій Миколаївській області найгірша ситуація з дорогами? Тому, що ніхто з народних обранців не займався цим питанням, вони боялися відстоювати права своїх виборців і співали під дудку влади, не відкриваючи зайвий раз рот, щоб виступити на
сесії і розгромити неправильну політику по відношенню до народу. Тарифна політика, низькі пенсії привели народ до зубожіння. Де нові робочі місця? Де
підсумки медичної реформи, де «нова» українська школи – в партах для першокласників? Низькі зарплати для медпрацівників, відсутність швидкої медичної допомоги, нечувані ціни на медикаменти — це медреформа: в селі, де немає
700 жителів, не передбачений медпрацівник. Хіба це не геноцид? А наші миколаївські депутати проголосували за цю реформу, бо не лікуються тут. А скільки
часу їде «швидка» по бездоріжжю?
– Люди стверджують, що взагалі не хоче їхати…
– У тім і річ: як можна приїхати на допомогу до людини, якщо ніде проїхати?
Поки доїдуть, людина помре. Та й самі медпрацівники кажуть, що в таких екстрених ситуаціях лікарі районних лікарень бояться дзвонити в область, доповідати, щоб їх потім не звинуватили в бездіяльності і непрофесійності, а діють відповідно до протоколу, що не завжди сприяє прийняттю термінових заходів.
Ви чули, щоб хтось із миколаївських нардепів озвучив питання на сесії Верховної Ради і сказав: що ж ви робите, яка реформа? Медикаментів немає, обладнання застаріле, житло медикам не виділяється, хто прийде працювати в село? Назвіть хоча б один закон, який приніс користь людям, за який проголосували нинішні нардепи, які знову хочуть в парламент по 130-му округу!
Немає такого. А похвалитися новими вікнами в школі, поставленими за рахунок коштів платників податків, може кожен. Або дарувати окуляри виборцям у
своїй приймальні, відкрито займаючись підкупом, скориставшись їх бідністю.
Реформи на папері, а не на ділі
— Проте щось корисне вони таки зробили за свою каденцію, наприклад, підтримали децентралізацію.
— Децентралізація — непогане справа сама по собі. Але як це на місцях відбувається — вже інше питання.
— Що ви маєте на увазі?
— Наведу приклад. Громадам, у тому числі, і миколаївським, і тим, які створені на 130-ому окрузі, передані повноваження, тепер вони самі розпоряджаються коштами. Як це відбувається? Надумав голова облдержадміністрації реанімувати аеропорт і зобов’язав всіх виділити кошти для його реконструкції. На сесіях сільських, районних рад під тиском влади приймали рішення про виділення грошей: хтось відірвав від громади 100 тисяч гривень, а хто й більше мільйону. Але ж на ці кошти можна було купити обладнання для ФАПу або школи, купити іграшки в дитячий сад або костюми для будинку культури, м’ячі в спортзал, та хіба мало що! Давайте прикинемо, скільки людей з будь-якого села скористаються послугами цього аеропорту. Може Ви скажете, хто з Лепетихи, Мар’ївки, Новополтавки, Володимирівки, Киселівки або Софіївки вже літав кудись на відпочинок? Не знаєте таких, ось і я не знаю. Ніхто не поділився враженнями про політ. Тому що, виділяти гроші на аеропорт, забираючи їх у людей — це злочин. Що можна зробити на один мільйон в селі? Відремонтувати ділянку дороги, засклити дитячий сад, купити стоматологічне обладнання. Можна додати кошти і придбати мікроавтобус або автобус, щоб організувати поїздки на змагання, на концерти зірок естради в обласний центр, доставити в лікарню хворого. Так ось, виникає питання, чому жоден з нинішніх нардепів нашої області не захистив своїх виборців, мешканців громад, не сказав, що ж ви робите, навіщо гроші на аеропорт, яким не скористаються жителі села, як можна забрати гроші у дітей, у хворих, у всього сільського населення? Де були Бриченко і Вадатурський? За чиї спини вони ховалися? Чому побоялися виступити проти цього проекту? Чого вартий законопроект, поданий народним депутатом і зареєстрований у Верховній Раді 08.11.2018 року за № 9279 «Про зміну меж районів Миколаївської області», за яким пропонується приєднати до Баштанського району Березнегуватський, Казанківський, Новобузький та Снігурівський, а Новоодеський приєднати до Миколаївського району. Чи запитав народний депутат у своїх виборців їхню думку з приводу такого доленосного для них питання?
— Так може депутати щось позитивного зробили для реформи освіти?
— Крім обіцянок, ніхто нічого не зробив. Звернуся знову до виборців шести районів: Баштанського, Березнегуватського, Казанківського, Новобузького, Новоодеського, Снігурівського. Ви мені не довірили відстоювати ваші права у Верховній Раді, а доручили це робити спочатку представнику Народного Фронту, а потім представнику БПП. Що з цього вийшло? Які законопроекти вони внесли на розгляд, яким чином змінили життя в районах, в селах на краще? Де позитивні зміни? Все, що зроблено, це завдяки самим громадам, місцевим бюджетам. Повернемося до освіти. Всі пам’ятають, як раптово звалилося крило Новобузької ЗОШ № 1. Тут же з’їхалися комісії, стали піаритися депутати усіх рівнів, обіцяючи допомогу, пропонуючи різні варіанти. Нинішній нардеп Вадатурський запропонував громаді виділити кошти на реконструкцію школи, а сам пообіцяв «пробити» гроші на її ремонт. З районного бюджету виділили два мільйони на те, щоб школу «законсервувати» і на проектну документацію. На цьому все і закінчилося. Час минув, молодших школярів поселили в педколедж, старшим знайшли місце в аграрному ліцеї. Батьків заспокоїли, нібито, школу закривати не будуть. Два роки минуло, час лікує, все поступово звикли до думки, що так і повинно бути. Школу ніхто не реставрує. Правда, в повітрі стало витати обіцянками, що треба побудувати одну, головну школу в кожному районі, і туди звозити школярів з кожного села. Ось і вся реформа. Хтось подумав про те, у скільки потрібно прокинутися дитині, зібратися в школу, пробути там напівголодними весь день, повернутися додому втомленими. Харчування в школах таке, що довго витримати на каші або на макаронах не можна. Діти ростуть, їм треба повноцінне, вітамінне, калорійне харчування, не менше трьох разів, поки вони сидять в школі до кінця дня, поки за ними приїде шкільний автобус. Скільки разів у шкільних їдальнях були нардепи? Як вони проголосували за реформу, в якій не передбачено нормальне харчування школярів? Зате вони підтримали дванадцятирічну освіту. Діти з шести до вісімнадцяти-дев’ятнадцяти років сидітимуть за партами. У нас раннє дорослішання. Вони там переженяться, заміж повиходять і дітей народять. Хтось подумав про це?
— Але кого-то ж треба вибирати в цей раз. Знову будуть обіцяти, знову люди будуть вірити.
— Хочеться сказати: люди, прокиньтеся ! Кажуть, що бомба в двічі не потрапляє в одну і ту ж воронку. Але у випадку з виборами нардепів на 130-ому окрузі — таки потрапляє. Повірили Бриченко — чекали впродовж двох скликань виконання обіцянок, нічого не отримали. Повірили Вадатурському — те ж саме. Кому з людей, які звернулися за допомогою (дати гроші на лікування дитини, онкохворого) допомогли ці діючі депутати? Нікому. Зате один з них став ініціатором будівництва басейну в Баштанці. Красиво, потужно. Але давайте подивимося, що за цим стоїть. Витрачено сто мільйонів гривень. Чому басейн тільки одному району, чи люди не рівні? Що можна було створити, побудувати на сто мільйонів гривень для всього Баштанського району, для кожного з районів? В першу чергу, відремонтувати дороги, і не тільки на Миколаїв, а й усередині самого району, щоб, повторюся, швидкі могли швидко добиратися до хворих, щоб батьки не боялися за безпеку дітей, які їдуть на шкільному автобусі, щоб всі сім’ї не нищили автомобілі по розбитих дорогах, а спокійно їздили на роботу і додому, в райцентр і назад. Можна було в усі населені пункти купити по автобусу (один коштує трохи більше двох мільйонів) і ще б залишилися гроші на школи, садки, клуби, ФАПи, спорт.
Як вибиралися пріоритети? З ким радилися нардепи? Закрадається думка, що це справжнісінький піар-об’єкт, який будується з метою загравання з виборцями. До речі, потім утримання басейну «мертвим вантажем» ляже на плечі району.
Хто ховається за брендом партії
— Зараз з’являються нові обличчя в політиці. Від партії «Слуга народу» є кандидат в депутати Верховної Ради.
— Поява саме таких нових обличь у списках партії, якій довіряють виборці, викликає не просто сумнів, а велике розчарування й, навіть, обурення. Громадянин Негулевській якимось дивом опинився кандидатом по мажоритарному округу № 130 від партії «Слуга народу». Втім, наскільки мені відомо, не так давно прославився на крадіжці піску з гранітного кар’єру. Політолог Федір Левченко розповів про цей факт, миколаївські сайти також опублікували інформацію про те, як протягом 5-6 днів було вивезено 2,7 тонн піску, частина якого привезли у двір Новобузького міського комунального підприємства. У поліції зареєстровано заяву про спробу незаконного видобутку піску, є матеріали, фотографії. Директор ТОВ «Софія Граніт» Негулевскій проявив себе як недобросовісний підприємець, а це вже тривожний «дзвінок» — а яким він буде захисником інтересів виборців у цьому окрузі? Раз він так ставиться до народного надбання, розбазарюючи надра, які належать людям, то що можна очікувати в майбутньому! А вантажівки возять пісок, граніт вагою більше 40 тон, розбиваючи дороги – це теж факт недбалого ставлення до державних питань. Замисліться, будь ласка, з якою метою така людина йде в парламент? Щоб відстоювати інтереси виборців, допомагати бідним, будувати дороги, відкривати нові об’єкти, створювати робочі місця, знижувати ціни на тарифи? Ні звичайно ж. Він і далі буде прагнути до збагачення за рахунок наших з вами податків і поповнень бюджетних коштів. Хіба така людина відгукнеться на чужу біду і зможе протягнути руку допомоги нужденному? Ніколи! Він просто хоче легко, під брендом «Слуги народу», пройти по мажоритарці до Верховної Ради, не думаючи про людей, а тільки піклуючись про себе. Так ось, прошу вас, не допускайте в черговий раз помилки: не голосуйте за тих, хто не впорався, кому ви вже одного разу повірили. Не голосуйте за красиві слова і обіцянки, не вірте брехунам, не віддавайте свій голос просто за «Слугу народу», подивіться, хто там ховається за брендом найпопулярнішої політичної партії. Дивіться, щоб не прийшли іноземні інвестори, яким продадуть вашу землю, а ви залишитися без клаптику землі, без роботи, без достатку.
За кого віддати свій голос з 13 зареєстрованих на окрузі кандидатів в депутати, сказати непросто. Але, якби я жив на території округу, то проголосував би за ту людину, яка не «пнется», розповідаючи про свої досягнення, а мовчки все робить: допомагає лікувати хворих дітей, виділяє кошти на поїздки дітей до Миколаєва на новорічні свята, дає власні кошти на операції хворим людям, друкує книжки, розвиває спорт, виконує обіцянки, не міняє кольорів, топче своїми ногами цю землю і ніколи не проголосує за її продаж, та ще й іноземним інвесторам.
Подумайте, зважте, а потім ідіть в кабіну голосувати. Сподіваюся, що цього разу ви оберете достойного, людяного, того, до кого в будь-який момент можна звернутися по допомогу. Успіхів!