Багато західних спостерігачів хотіли б зміни керівництва України після президентських виборів 2019 року.  Найбільш вірогідним сценарієм є обрання Тимошенко президентом і значне збільшення представництва її партії у парламенті — вона перемагає в опитуваннях зі значним відривом. Заходу вже зараз необхідно готуватися до такого розвитку подій.

Перспективу приходу Тимошенко до влади варто розглядати, як шанс для нового початку, покращення відносин і прогресивного розвитку країни загалом.

Певні аспекти її поточної позиції та кар’єри могли б послужити відправною точкою для такого далекоглядного підходу. Перш за все, Тимошенко стала б першою у східнослов’янському світі жінкою-президентом. Тимошенко вже зламала бар’єри, коли у 2005 році стала першою жінкою-прем’єр-міністром, а її обрання на президентську посаду було б величезним кроком вперед щодо гендерної рівності на всьому пострадянському просторі.

По-друге, за останні 20 років Тимошенко вдалося побудувати прозахідну партію під назвою «Батьківщина». Створення цієї організації зміцнило українську демократію. На відміну від більшості інших політичних проектів в Україні у «Батьківщини» є функціонуючі регіональні та місцеві осередки, які більш-менш рівномірно розповсюджені по всій території України. Її фракція присутня в українському парламенті протягом багатьох років, а сама партія є членом-спостерігачем Європейської народної партії, альянсу християнсько-демократичних партій ЄС. «Батьківщина» популярна не лише через особистість Тимошенко, але і через свої соціально-економічні ініціативи.

По-третє, Тимошенко відрізняється від старої гвардії пострадянських призначенців. Вона має досвід роботи в урядів за часів Леоніда Кучмі. Але при цьому у 2001 році він же кинув її до в’язниці. Коли Порошенко при Януковичі обіймав посаду міністра у 2011-2012 роках, вона у цей час, знову ж таки, сиділа за ґратами. Самі по собі ці ув’язнення не можна вважати рекомендацією, проте вони вказують на те, що вона з іншого матеріалу, ніж Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко,  жодного з яких ні разу не заарештовували за всю їхню політичну кар’єру.

Нарешті, протягом останніх місяців Тимошенко та її партія провели низку добре організованих конференцій під назвою «Новий курс», які передбачали широку участь та плюралістичні дискусії. На цих зустрічах лунали змістовні промови та відбувалися інтерактивні дебати, які містили багато інноваційних підходів. На них також запрошували велику кількість активістів і спеціалістів, які не належать до «Батьківщини». Насправді, конференції «Нового курсу» представили настільки багато новаторських планів, що політичним експертам їх важко повністю перетравити.

Тимошенко критикують за її популізм, масштабні соціальні програми та непоступливість під час парламентських дискусій. Хоча насправді така поведінка є цілком традиційною для західних опозиційних партій, які не знаходяться при владі. А зважаючи на те, наскільки вузький простір для дій має будь-який український уряд, уряд Тимошенко співпрацюватиме з МВФ, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями цілком продуктивно.

Андреас Умланд

(передрук матеріалу з сайту Атлантичної Ради Atlantic Council)