У більшості українців нині є рідні, близькі чи друзі,хто захищає нашу країну на війні. Знати, що в них усе добре – значить і самому бути спокійним.От чому цивільним хочеться дізнатися, де саме перебувають знайомі чи рідні захисники та що відбувається на тому напрямку. Але відповіді на звичайні, на перший погляд, питання, можуть дуже багато розповісти розвідникам ворога.
Далі – поради від проєкту Dovidka.info та речника Центру національного спротиву про те, як бути на зв'язку з захисниками й не нашкодити їх безпеці.
У першу чергу не запитуйте, де саме стоять наші війська. Вам, а також ворогу, не варто знати, скільки людей у підрозділі. Не варто запитувати й про озброєння, що використовують наші захисники. Пам'ятайте, якщо вам кажуть, що не можуть про щось розповісти, значить, це так і є, і не треба тиснути. Військові розуміють, що ви хвилюєтесь, але... Якщо ви піклуєтеся про них, не запитуйте зайвого.
Чому часто навіть «захищені» способи комунікації можуть бути небезпечними?
Є застосунки, які кодують передачу інформації, і її важко розшифрувати (наприклад, месенджер Signal). Але під час спілкування в тиловому місті біля військовослужбовця можуть бути люди, які тільки й чекають на те, щоб отримати більше таємної інформації. Це можуть бути як цивільні, так і військові, тому озвучену в людному місці інформацію хтось може просто підслухати. Під час Другої світової війни в армії США склали слоган «Loose Lips Sink Ships». Тобто, якщо військовий втрачає контроль над мовою, втрачає свої кораблі. Нині принцип остерігатися необережних розмов також актуальний. Навіть у містах, які далеко від лінії фронту. Ви ніколи не можете бути впевнені, що біля вас не перебуває людина, яка збирає інформацію про наші війська. Ворог працює всюди, а ви можете несвідомо озвучити якусь інформацію, після чого вона потрапить до розвідників.
Перестороги для волонтерів
Волонтерам, які бувають на фронті чи прифронтових територіях, не варто публікувати будь-які адреси чи геолокації військових, кому вони везуть допомогу або збирають кошти. Особливо треба бути обережним з інформацією, яка опосередковано надасть відомості щодо кількості особового складу. Тому не варто писати про кількість пар взуття для того чи іншого напрямку, аптечок чи продуктів і на який час їх вистачить.
А ще не треба публікувати маршрути свого пересування з закликом до людей приносити допомогу за конкретною адресою.
Коли приїжджаєте на позицію та хочете зробити фото з військовими, кому передали амуніцію, гуманітарну чи іншу допомогу, запитайте, чи можна публікувати обличчя солдата. Можливо ці люди ніколи не були публічними й приховують особу.
Правила пересилання фото-, аудіо- і відеоповідомлень
Звичайно, ніхто не може вам заборонити робити будь-які фото чи відео. Але зафільмовані техніка, українські позиції чи пересування військ можуть стати джерелом інформації для розвідників ворога. Нині є десятки застосунків, що допомагають визначити точне місце зйомки. Наприклад, за падінням сонячних променів можна визначити пору дня. Якщо використати кілька фото, то можна скласти їх разом в одне ціле. І таким чином, наприклад, дізнатися про пересування наших військ. Тому потрібно бути дуже обережними як військовим, так і цивільним.
Якщо ж усе-таки вирішили викласти фото чи відео, то вони не мають нести загрози – інформації про локацію, а краще за все, щоб фоном була стіна. А от військову техніку не можна фотографувати в жодному разі. Росіяни шукають інформацію про пересування особового складу, про постачання зброї. Тому треба бути дуже обережними, і десять разів подумати: «Чи зібрати мені багато лайків під такою світлиною, чи все ж попіклуватися про свого воїна?»
Домовтеся зі своїм близьким військовим про те, щоб виходити на зв'язок у визначені години. Обговоріть певні правила спілкування. І буде дуже добре, якщо ви лише запитаєте, чи все гаразд, чи він поїв і в шапці. На цьому інформація має закінчитися. Ви можете спілкуватися про буденні звичайні речі.
Інструкцію від Dovidka.info у форматі відео дивіться на YouTube-каналі SPRAVDI.
За матеріалами спецвипуску
(Спецвипуск надруковано у співпраці з Міністерством культури та інформаційної політики України. Цей проєкт реалізується за підтримки програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX).