Височенний, кремезний чолов’яга із гучним голосом – Віктора Степанова важко з кимось сплутати навіть на значній відстані. Коли ж знайомишся ближче, стає зрозуміло: цей харизматичний керівник має і неабияку мудрість, і вдачу, здатен на чіткий глибокий аналіз, при цьому є тонким психологом-практиком. Словом, селам Костуватому та сусідній Петрівці Першій, що в Братському районі, свого часу, а саме майже 24 роки тому, доволі сильно пощастило, коли місцевий колгосп імені Карла Маркса очолив саме Віктор Іванович.
Крізь терни випробувань
І хоча українські родючі чорноземи по праву славляться в усьому світові, в народі влучно підмітили: не земля родить, а руки. В 90-ті роки почався занепад сільського господарства в державі, масово руйнувалися колективні господарства. Власне кажучи, і колгосп ім. К. Маркса переживав тяжкі часи: механізований парк був застарілий, практично зношений, при цьому не було ані грошей у касі, ані навіть насіння, щоб засіяти зголоднілі до господарської руки ниви. Зате боргів налічувалося більш ніж достатньо, а саме повітря було буквально пронизано зневірою та розпачем…
Віктор Степанов і його дітище.Важко було дивитися на все це інженеру за фахом та хліборобу за покликом душі Віктору Степанову. Його батьки, Іван Федосійович та Олександра Денисівна, важко та сумлінно багато років пропрацювали в місцевому господарстві, й Віктор Іванович добре пам’ятав кращі часи. Та на переламному для аграрного комплексу України етапі реформування стало непереливки переважній кількості сільгосппідприємств.
Що робити? Як жити далі? Чи є бодай тоненький промінець світла в кінці довжелезного тунелю?..
Ці питання щодня, ба навіть щоночі, все частіше дошкуляли молодому керівникові колгоспу, якому, окрім професійних знань, була притаманна любов до землі, до рідного краю. Тож, зваживши всі «за» і «проти», Віктор Іванович таки ризикнув і мовив на чергових зборах землякам: «Готовий узяти весь тягар відповідальності на себе. Результат не гарантую, але обіцяю – зроблю все можливе і навіть більше, щоб вирватися із боргів та злиднів».
Механізаторський загін агрофірми «Вікторія».Так у 2000 році народилося приватне підприємство «Агрофірма «Вікторія» – аграрне утворення, що нині славиться своїми виробничими здобутками та високими соціальними стандартами не лише на Братщині, а й на теренах усієї Миколаївщини. І хоча кажуть, що у перемоги завжди є багато авторів, не буде перебільшенням стверджувати: саме завдяки рішучості, цілеспрямованості, хисту керівника ППАФ «Вікторія» не тільки змогла вийти на «дореформаторський» рівень, а й може похвалитися багатьма нечуваними раніше успіхами.
«Вікторія» і надія крокують пліч-о-пліч
І йдеться насамперед не тільки, і не стільки про виробничий бік медалі. Хоча й тут цифри заслуговують на увагу: середня врожайність у 40-50 центнерів з гектара вже давно стала рутинною нормою для костуватських хлібодарів, а золотавий соняшник часто віддячує за старання трьома тоннами добірного насіння на круг. Мова – про створення достойних умов праці та відпочинку для сільських трударів. Сам сільський, із дідів-прадідів, Степанов добре усвідомлював: село матиме перспективу лише тоді, коли люди зможуть не лише добре заробляти працею на землі, а й отримають гарні умови життя. Відтак, як би не було сутужно, господарство у різні періоди свого існування неодмінно вишукувало можливості задля того, аби інвестувати значні кошти в розвиток соціальної сфери та інфраструктури.
Світлана Курлова, старший продавець магазину ППАФ «Вікторія»:
– Дуже завдячую нашому директору, бо він часто допомагав і мені особисто, і піклується про все наше село. До речі, через невеликі ціни і великий асортимент до нас приїздять покупці із ближніх і дальніх усюд. Завжди у продажу – свіжий хліб, крупи, а також вершки та м’ясо виробництва нашої агрофірми, причому за цінами – нижче ринкових. Умовами праці задоволена – офіційне працевлаштування, у приміщенні є кондиціонер.
У реєстрі добрих справ агрофірми «Вікторія» і її керівника Віктора Степанова – газифікація Костуватого, коли не лише було побудовано 10 кілометрів газопроводу до села, а й прокладено 6,5 км розвідних мереж по самому селу. А першим об’єктом, який газифікували, і це глибоко символічно, стала місцева загальноосвітня школа – школа надії нашої, як прийнято казати. Неабияк потеплішало в класних приміщеннях і після того, як за допомогою базового господарства було капітально відремонтовано систему опалення ЗОШ.
Ірина Ольгайзер, пайовик:
– Мій пай віддано в оренду ППАФ «Вікторія» 18 років тому. Умовами співробітництва задоволена. Орендна плата виплачується вчасно, її розмір цілком прийнятний. З яких питань не зверталася б до Степанова, він завжди допомагає. Віктор Іванович – чудова людина: небайдужа, чуйна, справедлива.
Без вагань Віктор Іванович підписав і платіжку, яка дала старт будівництву сучасного водопроводу. Згодом було реконструйовано дах Будинку культури. А декілька років тому Віктор Степанов розпочав реалізовувати амбітний проект з будівництва Центру дозвілля в самісінькому центрі села Костуватого. Нині тут є магазин, де за помірними цінами можна придбати свіжий хліб та інші продукти харчування і товари широкого вжитку. У декількох зі смаком облаштованих приміщеннях бару проводяться різноманітні сільські і особисті свята. Біля ж самої будівлі викладена сучасна плитка і встановлений справжній фонтан, лави для відпочинку. А в планах директора агрофірми – висадити поряд розкішний парк, зробити пляж та зону для рибної ловлі на місцевому озері…
Піклуючись про юне покоління
Та й на цьому сільський меценат не зупинився. Чимало років Віктору Івановичу муляла око занедбана, аварійна будівля дитячого садочка. Зрештою, коли з’явилася перша-ліпша нагода, Степанов інвестував близько мільйона гривень у реконструкцію будівлі дошкільного закладу. Згодом, уже як депутат Братської районної ради, директор «Вікторії» домігся виділення додаткових коштів з державного бюджету на завершення реконструкції дитячої оселі. Й наразі дитсадок «Струмочок» став справжньою перлиною села Костувате, щодня наповнюючись дзвінким та щасливим дитячим сміхом.
– Та на цьому допомога від базового господарства аж ніяк не завершилася, адже вона є постійною, – зазначає завідувач Костуватського ДНЗ Олександр Ніколін. – Оновлюється інвентар дитсадочка, для проведення різноманітних свят для дітей видається матеріальна допомога.
А фізичне гартування малечі здійснюється на прекрасному спортивному майданчику, який також було придбано за батьківського піклування Віктора Івановича Степанова.
Мешканці Костуватого та Петрівки вже звикли до чудових умов перебування їхніх дітей у ДНЗ «Струмочок», адже до доброго звикаєш швидко. Натомість в одному із навколишніх сіл, що належить до Кіровоградської області, із заздрістю споглядають на сусідів: дитсадок там тулиться у непристосованому приміщенні школи, діти не мають ані інвентарю, ані нормального харчування – суцільна імітація дошкільного процесу…
Варто додати: жодне свято у костуватських школі та дитсадку не обходиться без участі базового господарства, і щоразу Віктор Іванович поспішає до дітей не з порожніми руками. Школа збагатила свою матеріально-технічну базу за допомогою мецената відеокамерою, телевізором, музичним центром, набором посуду, холодильником, спортивним інвентарем, а нещодавно – інтерактивною дошкою. Коштовні подарунки щоразу отримують і наймолодші мешканці села.
Наталя Шевченко, головний бухгалтер, голова профспілкової організації ППАФ «Вікторія»:
– Працюю з Віктором Івановичем з 1994 року. Він – дуже відповідальна та порядна людина. На нашому підприємстві протягом усіх років його існування завжди вчасно виплачувалися заробітна плата, відпускні, оздоровчі, орендна плата. Загалом роботу в агрофірмі мають до 85 чоловік.
До будь-якої значущої дати організовуються свята – це Новий рік, 8 Березня, День працівників сільського господарства, День людей похилого віку, День захисника Вітчизни. У Центрі дозвілля організовуються концертні програми, святкові столи, запрошені приймають вітання з нагоди свята та матеріальну допомогу.
Постійною є допомога з боку базового господарства школі та дитячому садочку. Щойно був випускний у дошкільному закладі, його випускники отримали від ППАФ «Вікторія» квіти та цікаві книжки. А сьогодні всі 52 школярі відправилися на екскурсію до Миколаєва за сприяння агрофірми. Незабаром на наших дітлахів очікує захоплюючий відпочинок на березі Чорного моря.
Крім того, за сприянням В.І. Степанова діти вирушають у захоплюючі подорожі – до зоопарку м. Миколаєва та дендропарку в м. Кропивницькому, коблівських дельфінарію та аквапарку, Софіївського парку та інших визначних місць України. Турбота про молоде покоління – аж ніяк не голослівна теза для Віктора Степанова, а наповнений безліччю змістовних сторінок багатотомник добрих справ.
У згуртованому колі однодумців
Побувавши на виробничих дільницях розгалуженого сільгосппідприємства, переконався: агрофірма працює як єдиний, добре змащений складний механізм, де секрет загального успіху криється як у звитягах кожного працівника, так і добросусідських, партнерських стосунках між колегами по роботі.
Ось і на бригаді хлопці-механізатори, радячись та підбадьорюючи один одного, доводять до ідеального стану потужну техніку – трактори, комбайни, інший реманент, адже на часі – збирання ранніх зернових.
– Зараз гаряча пора, ніколи говорити, – кидає, «тікаючи» від журналіста, бригадир Олександр Шевченко. І все ж згодом додає: – Пліч-о-пліч із Віктором Степановим працюємо з 1985 року. Чудова людина, що й казати.
«Я сам родом із Кіровоградської області, але переїхав у Костувате, бо тут умови значно кращі», – додає механізатор Василь Ольгайзер.
Ювіляр у сімейному колі: син Олексій, онучка Карина, дружина Валентина Григорівна, онук Артем та невістка Леся.Куди як балакучішою виявляється Марія Грамінська, яка працює завідувачкою току. Утім, і приводів для гарного настрою у жінки вистачає: минулого року, похвалилася Марія Андріївна, було капітально відремонтовано критий тік, який здатен вмістити до 8 тисяч тонн зерна. «Тож тепер нам ніякий дощ не стане на заваді, – задоволено зазначає ветеран підприємства. – А незабаром, до початку жнив, мають здати в експлуатацію зерноочищувальний комплекс ЗАВ».
Разом із досвідченим працівником на току сумлінно трудяться два молоді хлопці – агроном-насіннєвод Іван Слодзік, який є учасником АТО, та Олег Гронда. «Обидва хлопці – працьовиті, завзяті, – каже Марія Андріївна. – Загалом, для тих, хто хоче жити добре і націлений на працю, у господарстві створено всі належні умови».
Здебільшого молоді обличчя можна зустріти і серед місцевих тваринників. Попри збитковість, Віктор Степанов і думки не має відмовитися від галузі тваринництва, адже тут мають роботу і заробіток до сорока його земляків. «Та й що то за село без корови?» – міркує керівник «Вікторії».
Тож агрофірма є тим нечисленним аграрним острівцем на мапі Миколаївщини та України, де досі спромоглися зберегти тваринницькі комплекси. У господарстві чимало живності – близько півтисячі голів великої рогатої худоби, понад чотири сотні свиней, майже сімсот голів овець.
Діти – майбутнє Костуватого.– Мінялися назви та форми власності нашого сільгосппідприємства, – зазначає завідувачка молочнотоварної ферми, головний зоотехнік агрофірми Ольга Гоцанюк, – але по суті в галузі тваринництва нічого не змінилося. Люди мають на фермах роботу і отримують вчасно зарплату, а їхні дітки ходять до гарних дитсадочка та школи. До прикладу, наша доярка має до 6 тисяч гривень – погодьтеся, зовсім не малі для села кошти.
А між тим на поле, де косять люцерну – кормову базу для тварин, привозять їжу. І вже не дивує, що смачні комплексні обіди є безоплатними для працівників.
Новаторський стиль Олексія Степанова
Милують око налиті тугим колосом ниви із озимим ячменем – до людської дбайливості додалися, дякувати Богові, й рясні дощі у травні. За посівами щодня пильнує молодий головний агроном, заступник директора ППАФ «Вікторія» Олексій Степанов – син керівника агрофірми.
– Але якщо Ви думаєте, що я маю від цього якісь поблажки, то помиляєтесь, – одразу ж розставляє всі крапки над «і» Олексій Вікторович. – Навпаки, батько вимогливіший до мене, ніж до інших працівників підприємства.
Власне кажучи, ще з дитинства Віктор Іванович привчав Олексія до селянської праці, передусім – поратися з сільгосптехнікою, бо сам є висококласним інженером. Відтак вагань із обранням подальшого життєвого шляху в Степанова-молодшого не було: закінчивши Миколаївський державний аграрний університет, він одразу ж поринув у кипучу практичну діяльність. Наразі всі схеми сівозмін, тактику боротьби проти шкідників та хвороб розробляє саме Олексій Степанов, але все ж останнє слово – за директором агрофірми.
Олександр Бондаренко, Костуватський сільський голова:
– Моя перша каденція сільського голови припала на найтяжчі роки, на стику двох тисячоліть. Бюджет був мізерний, грошей заледве вистачало на зарплату працівникам апарату сільради. Базове господарство допомагало селу вижити і навіть розвиватися в ті буремні роки, в чому безперечна заслуга керівника агрофірми «Вікторія» Віктора Степанова. Наведу бодай такий приклад: коли в школі ще не було опалення, взимку діти училися в адмінбудинку агрофірми, і Віктор Іванович віддав свій кабінет під один із класів. А згодом підприємство реконструювало систему опалення ЗОШ, і тепер навіть у найлютіші холоди в класах тепло і затишно.
І зараз, коли ситуація більш стабільна, підприємство надає постійну допомогу школі, дитсадку, розчищає сніг взимку, робить ямковий ремонт автодоріг. Нам дуже пощастило, що маємо такого керівника, як Віктор Степанов. Віктор Іванович – людина із щедрою душею і доброю вдачею.
Серед останніх втілених у життя пропозицій головного агронома – повернення до дещо призабутої традиційної для цієї місцини культури – гороху, що є добрим попередником для пшениці. Цього року костуватські аграрії взяли на озброєння й формулу суцільного висаджування соняшнику. Чим закінчиться експеримент – стане достеменно відомо лише восени, але натепер золоті плантації милують око дружними та сильними сходами.
Є у Віктора Івановича Степанова та його дружини Валентини Григорівни, вчителя фізики і математики з багаторічним стажем у місцевій школі, й найулюбленіше сонечко – дворічний онук Артем. А 12-річна Карина радує дідуся й бабусю, маму Лесю і тата Олексія гарними оцінками в школі.
«Відчуваю себе Людиною…»
Підсумкову крапку наповненого подіями і приємними зустрічами дня ставимо у затишному кабінеті Віктора Степанова.
– Чи страшно було створити ППАФ «Вікторія» тоді, коли довкола все рушилося? – перепитує Віктор Іванович. – Про це не думав, бо завдання було лише одне – врятувати господарство, село. Так, за всі ризики я відповідаю особисто, але це не означає, що я став царем. Зовсім ні, радше я відчуваю себе Людиною. І мені, повірте, ні перед ким не соромно за всі ті рішення, що я приймав на посаді керівника.
– Якою, – запитую досвідченого аграрія, – є кінцева мета господарювання на землі?
– Безперечно, вона полягає у покращенні життя людей. І нам багато чого вдалося добитися. У домівках наших людей є і газ, і вода. Їхні діти відвідують сучасні й добре оснащені дитсадок і школу. А цього року, – тут обличчя Віктора Івановича осяяла радісна посмішка, – ми нарешті придбали свій автобус, задля задоволення потреб дітей, працівників та пайовиків підприємства.
– Чи не жалкуєте про те, що пов’язали все своє життя із селом?
– Зовсім ні, адже я – людина села. Люди довірили мені свою долю в 2000 році, і я намагаюсь виправдати їхні сподівання. Повірте, я можу собі позволити посидіти із компанією у ресторані десь у Миколаєві чи Одесі. Але набагато комфортніше я почуваюся в рідному селі, коли мене оточують мої земляки – діти, ветерани, працівники господарства, просто односельці.
– Важко переживаєте складні ситуації?
– Важко, адже сприймаю негаразди близько до серця. Але і не можу звернути з обраного шляху: з будь-якої проблеми чи у біді люди звертаються до мене, і я не можу не допомогти їм.
* * *
17 червня заслужений працівник сільського господарства України, депутат сімох скликань Братської районної ради, лауреат Грамоти Верховної Ради України і Грамоти Кабінету Міністрів України, директор ППАФ «Вікторія» Віктор Степанов відзначатиме свій золотий ювілей – 60 років із дня народження. Цього дня редакція «Рідного Прибужжя» приєднається до численних гарних побажань на адресу ювіляра – побажань міцного здоров’я, щастя, радості від кожного нового прожитого дня.
З роси і води, Вікторе Івановичу!
Андрій ТЮРІН
Фото автора
КОММЕНТАРІ:
Іван Слодзік, агроном-насіннєвод:
– Працюю на підприємстві близько семи років, прийшов сюди по закінченні Бобринецького аграрного технікуму. Я вдячний Віктору Івановичу за те, що він довірив цю посаду мені, зовсім молодій людині. Намагаюся виправдати сподівання директора агрофірми. Умовами праці повністю задоволений, побільше б таких керівників.
Галина Кочура, пенсіонерка, пайовик:
– Я 36 років пропрацювала у господарстві на свинофермі. Тепер нашу сімейну трудову династію продовжують донька і син. Директор створив належні умови та стимули для продуктивної праці. Віктор Іванович запрошує мене на всі свята, за що я йому дуже вдячна! Я, як дитина війни, отримала до свята 9 Травня матеріальну допомогу в розмірі однієї тисячі гривень. А нещодавно базове господарство допомогло нам пробити свердловину на глибину 52 метри. Дай Бог Віктору Івановичу здоров’я керувати нашим господарством ще бодай протягом 20 років!
Костянтин Чурару, електрик ППАФ «Вікторія»:
– Мені дуже імпонують людські якості Віктора Івановича. Коли я, колишній військовослужбовець, залишився без роботи і фактично без житла, він простягнув нашій родині руку допомоги, влаштувавши на роботу в агрофірму мене і мою дружину. Допоміг нам із кредитом на придбання нового будинку та його ремонт.
Якось нам довелося разом із директором під час зливи вантажити машину із зерном, тож він не цурався у дорогих туфлях топтати багнюку. Вважаю, що мені дуже пощастило працювати в цьому чудовому господарстві під проводом такого дбайливого та порядного керівника.
Ольга Ковальчук, інспектор з кадрів ППАФ «Вікторія», голова ветеранської організації:
– Знаю Віктора Івановича дуже давно, ще тоді, коли він працював інженером у нашому колгоспі. Він – дуже чесна, чуйна та добра людина. Легко забуває всі образи. За його директорства маємо постійне зростання економіки підприємства: закуповується сучасна техніка, застосовуються найкращі технології. Плинність кадрів на основних виробничих посадах – майже нульова.
Віктор Іванович завжди турбується про ветеранів, цікавиться життям-буттям стареньких та всіляко допомагає їм. Саме перед цими людьми, як переконаний Віктор Іванович, усі ми у великому боргу, адже саме вони у найтяжчі роки закладали підвалини нинішнього економічного успіху агрофірми.
Олена Кузьміна, голова Братської райдержадміністрації:
– Віктор Степанов – напрочуд мудрий і талановитий керівник, гарний господар та дуже порядна людина. Окрім того, що це є базове господарство для Костуватської сільської ради, ППАФ «Вікторія» бере активну участь у розбудові соціальної інфраструктури всього Братського району. Зокрема постійне піклування з боку агрофірми, яку очолює В.І. Степанов, відчувають Будинок для людей похилого віку, райлікарня, районні організації ветеранів учасників АТО і афганської кампанії, районний табір відпочинку для дітей «Лісова казка».