Головною справою життя отця Іоанна було старецтво. Треба сказати, що старець дуже сильно хворів і часто був просто прикутий до ліжка. Йому довелося перенести п'ять надскладних операцій. Але при цьому він продовжував служити людям. Його келійники розповідали про те, що отець Іоанн приймав людей навіть тоді, коли в нього була дуже висока температура.
Ченці жаліли батюшку і намагалися якось захистити отця Іоанна від відвідувачів, але той забороняв: «Я для цього і прийшов у цей світ, щоб служити людям, це мій обов'язок», – казав він. Одна з причин хвороб старця була та, що він брав на себе немочі інших людей. Люди, які до нього зверталися, одужували від невиліковних хвороб, натомість занедужував сам отець Іоанн. Якось він сам зізнався, що причина його багатьох скорбот у тому, що він бере на себе тяготи своїх духовних чад. Іноді здавалося, що він складав зі своїми духовними чадами наче одну істоту. Все, що відбувалося в їхньому житті, відразу передавалося й відчувалося старцем. Служіння людям перевершувало його людські сили та можливості. Тільки особлива благодать Божа могла зберігати отця Іоанна. З такою колосальною напругою душевних і фізичних сил будь-яка інша людина не прожила б і року.
Схіархімандрит Іоанн (Маслов)
Разом з цим батюшка був викладачем академії і написав багато наукових публікацій, що друкувалися в усіх церковних журналах того часу. Його богословські праці здобули дуже високе визнання в усьому світі. Книги «Глинська пустинь» і «Глинський Патерик» стали настільними підручниками з духовного життя для чернецтва. А наукова дисертація «Святитель Тихон Задонський і його вчення про спасіння» та додаток до неї «Симфонія за творіннями святителя Тихона Задонського» вперше в історії Духовної академії були в 1999 році рекомендовані Міністерством освіти для використання в педагогічній практиці та впровадження в освітні заклади всіх типів під грифом «Книжка для вчителя з духовно-морального виховання».
Глинська пустинь.
Цитата з дисертації отця Іоанна:
"Важливим засобом, що збуджує людину від смертної гріховного сну, є спогад про вічні муки. «Вічна смерть або пекельна мука сильно є спонукати людину до навернення», – пише святитель Тихон. Безперечна віра в те, що будуть, за словом Господа, вічні муки для нерозкаяних грішників, сприяє корінній зміні, оновленню та очищенню всіх помислів та почуттів людини. Страх майбутнього Суду, як вогонь, поїдає нечистоту серця і готує його до прийняття євангельської втіхи. Внутрішній стан людини при цьому виправляється, з'являється сердечна молитва, увага до себе та часті зітхання. Усвідомлюючи суєтність земних благ і втіх, грішник відвертається від мирських, гріховних солодощів і з усією серйозністю починає боротися з гріховною поганою."
"Міркуючи про згубність і крайню небезпеку свого гріховного стану, людина може прийти, нарешті, до розуміння того, що земне її життя невблаганно швидко скорочується і що ненароком може спіткати його смерть."
Монахи Глинської пустині. 1958 рік.
У липні 2022 року було опубліковано цікаву думку священика Української Православної Церкви: "Якби мене запитали, в чому відмінна риса сучасної святості, то я одразу відповів би, що ми живемо в часи благодатних неуків і безбожних богословів. Іосиф Ісихаст, Харалампій Діонісіатський, Єфрем Катунакський, Іліє Клеопе, Порфирій Кавсокалівіт, Гавриїл Ургебадзе, Фадей Вітовницький, Симеон Псково-Печерський, Андронік Лукаш, Серафим Романцев, Кукша Одеський... Цей перелік можна продовжити далі. Спільне у біографіях цих великих подвижників нашого часу, які жили в різних країнах та в різних умовах, буде одне – ніхто з них не мав систематичної богословської освіти.
І водночас ми всі знаємо імена людей (зі зрозумілих причин я їх не називатиму), відомих проповідників, «богословів», які мають вчені ступені та звання, кожен з яких приніс Церкві стільки зла, скільки не змогли зробити цілі інститути наукового атеїзму. При цьому сучасних святих, які були би богословськи освічені, небагато. Нектарій Егінський, Миколай Сербський – це ті, хто в нас на слуху, а далі вже треба думати та напружувати пам'ять… По-різному можна до цього ставитись, але факт залишається фактом.
Схіархімандрит Іоанн (Маслов) потрапляє в ту дефіцитну категорію подвижників, які об'єднали в собі чудову богословську освіту та благодатне старецтво."
Глинська пустинь.
Джерело інформації...