До 100 найкращих історичних досліджень Міжнародного конкурсу «Історичні змагання у Білорусі, Молдові, Грузії та Україні» потрапили два дослідницькі проекти із Миколаївської ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка. Обидва тьютори — педагоги-наставники, які організували роботу учнівських команд та були керівниками дослідницької діяльності учнів, — Людмила Дубінка та Александра_Ментель отримали іменні Сертифікати.
Тетяна Блакитна — «Городянин року-2010», відмінник освіти України, учитель-методист, директор Миколаївської ЗОШ № 57 імені Т.Г.Шевченка розповідає:
«На жаль, для пересічних миколаївців історичні постаті, які стали предметом дослідження учнів-шевченківців, — є малознані. Данило Самойлович (1744-1805 рр.) — геніальний лікар, засновник науки епідеміології, людина із світовим іменем, який присвятив своє життя боротьбі з чумою, — працював лікарем Вітовського військового госпіталю, був похований у Миколаєві, і зробив великий внесок в уславлення рідного краю, Миколаєва.
Тематика другого історичного дослідження — Отаман Григор’єв і Миколаїв (1918 – 1919рр).
Ці імена — історія нашої миколаївської громади. Існують гіпотези, розбіжності щодо трактувань певних періодів їх діяльності. Це і привабило наших юних дослідників, які упродовж трьох місяців дуже напружено працювали над своїми проектами, консультувались з науковцями, працювали у бібліотеках, вивчали архівні документи, наукові праці, музейні експонати.
Кількість учасників Міжнародного конкурсу була численною, тож фаховому журі на визначення кращих сто робіт потрібні були два місяці часу. Ми отримали відповідь і Сертифікати, тож пишаємось цим результатом, раді за наших учнів і колег, які були наставниками команд. Адже уславлення достойних імен та їх популяризація серед нас, сучасників, згуртовує громаду, додає їй віри і сил, робить наше сьогодення впевненішим. Нам є з кого брати приклад відданості справі, щирої любові до рідного Миколаєва».
Історичне дослідження на тему: «Ім`я у світовій медицині: Данило Самойлович — видатний український медик, головний лікар Вітовського військового шпиталю, що переміг чуму (1744-1805 рр.)» провела команда у складі 6 учнів — членів шкільного гуртка «Школа журналістики» Дар`я Блакитна, Аріна Дишловенко, Устим Кушнір, Даяна Петренко, Інеса Руда, Катерина Хорошко.
Мені, як керівнику «Школи журналістики», роль тьютора команди юних дослідників принесла велике задоволення. Від себе можу додати наступне:
Данило Самойлович — геній медицини свого часу. У Миколаєві на території Жовтневої ЦРЛ та обласної лікарні йому установлено пам’ятники. У Корабельному районі є вулиця Данила Самойловича. Учні провели п’ять громадських опитувань у людних місцях Миколаєва, і лише дві людини — це були жінки-медики, відповіли нам про кого йде мова.
Ми прагнули возз`єднати історичну правду із сьогоденням, тому опрацювали досить велику кількість інформації. До речі, у різних джерелах вона не завжди однозначна! Зустрічались розбіжності у даті народження, місці знаходження могили на території обласної лікарні (яке досі залишається невідомим), відомостях про родину, тривалості тих чи інших епідемій чуми на півдні України, у подоланні яких Д. Самойлович брав участь.
Було проведено колосальний обсяг роботи. Учні отримали фахову консультацію від кандидата історичних наук Олександра Серединського, заступника начальника відділу інформації Державного архіву Миколаївської області.
Дякуємо за величезну допомогу доктору історичних наук, директору Державного архіву Миколаївської області Ларисі Левченко. Слушною була інформація, отримана від головного лікаря Вітовської ЦРЛ Олени Терентьєвої, голови профспілки медичних працівників Вітовської ЦРЛ Лариси Медовець, яка понад 50 років трудиться у рідному колективі і була організатором порятунку території парку Д.Самойловича від нашестя торговельних кіосків бізнесменів.
Під час інтерв’ю щиро поділилась цінною інформацією Наталя Кухар-Онишко — заслужений працівник культури, мистецтвознавець, автор 16 книг про історію рідного краю, зокрема, трьох книг про Д.Самойловича.
Ми дізнались думку багатьох відомих людей нашого міста, яким присуджено звання «Городянин року», вчителів-істориків, депутатів обласної ради, які входять до профільної комісії. Дехто зовсім скупо володів інформацією, але стверджував, що наш пошук підтримує: ми повинні пам`ятати свою історію і людей, які присвятили життя служінню людяності. Для нас дуже важливо було те, що скрізь, куди ми звертались, нам намагались допомогти. Інша річ, що мало «першоджерел». А українською мовою взагалі не видана жодна праця засновника епідеміології, який для багатьох поколінь медиків є взірцем самовідданого ставлення до медицини».
Людмила Дубінка, вчитель історії та правознавства — тьютор команди, яка підготувала історичне дослідження на тему «Отаман М.Григор’єв і Миколаїв (1918 – 1919рр)» розповіла:
«Події Української революції 1917-1921 рр. на Миколаївщині взагалі є малодослідженим історичним матеріалом. Серед безлічі особистостей цих історичних подій доволі загадковою і суперечливою фігурою є командуючий селянською армією Матвій Григор’єв.
Сьогодні активно точаться суперечки серед істориків громадянської війни з приводу справжнього імені та прізвища отамана, його місця народження та походження, однак його життя було тісно пов’язане саме з нашим містом Миколаєвом.
Чотири рази отаман захоплював наше місто – в середині та в кінці грудня 1918 року, в березні та травні 1919 року. Під різними політичними знаменами…
Про перебування отамана Григор’єва в Миколаєві доступних джерел достатньо мало, ця інформація розрізнена і не систематизована, наочність практично відсутня».
Добу отаманщини у нашому краї досліджували учні-шевченківці: Наталя Мариновська, Маргарита Стеценко, Кристина Фісенко, Данило Нікора.
ДОВІДКОВО: Організатор даного Конкурсу — Представництво DVV International в Україні у партнерстві із Фондом Кьорбера та Всеукраїнською асоціацією «Нова Доба», за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Конкурс відбувся у межах міжнародного освітнього проекту «Історія моєї громади: минуле для спільного майбутнього», за умовами якого до участі у програмі допускаються учні шкіл, студенти коледжів та молодь у віці від 14 до 18 років.
Олександра Ментель, член НСЖУ України