Святитель Серафим (в миру Мажуга Захарій Іоакимович), народився 14 вересня 1896 року у місті Глухів Чернігівської губернії, у сім'ї робітників Іоакима та Феодосії Мажуга. У 3 роки втратив батька, в 11 - матір. У 1912 році вступив послушником до Глинської пустині. У самий розпал революційних гонінь у 1921 році Захарія усвідомлено обрав шлях на Голгофу, прийнявши постриг із нареченням імені Зіновій.
З 1936 по 1942 рік провів у засланнях та в'язницях. У тому числі у СІЗО, на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу та на Уралі. В ізоляторі та таборах зустрічався з глинськими старцями схіархімандритами Андроніком (Лукашем) та Серафимом (Романцовим).
Коли він згодом згадував про скорботні обставини свого життя, обличчя його завжди просвітлювалося, старець говорив близьким йому людям, що ніколи не журився, але радів випробуванням, приймаючи їх, як від руки Божої.
Після звільнення повернувся до Сухумі, але не зміг оформити прописку і поїхав до Тбілісі, де познайомився з патріархом Грузії Калістратом і з його благословення з 1942 року служив у Тбіліському Сіонському Успенському соборі. Потім, аж до 1945 року, окормляв Мцхетський Ольгинський монастир.
Сіоні (სიონი) — так називали на честь Сіонської гори головний храм Тбілісі, освячений в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Стоїть на березі річки Кури в історичному центрі міста. До будівництва собору Цмінда Самеба (2004 р.) тут знаходилася кафедра грузинського католікоса.
Пізніше, випробовуючи ієромонаха, патріарх посилає його служити в такі місця, де вижити було дуже важко. При цьому архімандрит Зіновій жодного разу не поскаржився Святійшому на складні умови життя.
Бачачи таке найбільше смирення старця, 1950 року, патріарх Калістрат, на подив багатьох, призначає його настоятелем Олександро-Невської церкви у м. Тбілісі. Хвилю обурення грузинського духовенства патріарх придушив зі словами: «Ця людина має велику послух, яка значно вища за освіту і затьмарює всю вашу грамотність і гордість».
На фото справа наліво: преподобні Глинські Андронік (Лукаш), Серафим (Романцов), митрополит Зіновій (Мажуга) та архімандрит Модест (Гамов)
Збереглися спогади про те, як Святитель поводився з віруючими. Вихованець Глинської пустині і наступник традицій її знаменитих духівниківтерпляче вислуховував людину, намагаючись увійти в усі її скорботи, потреби, і тоді вже говорив і дава поради, керуючись Святим Письмом, правилами соборів, Святих Отців, їх богомудрими писаннями, настановами, які він сприйняв від старців у Глинській пустині.
В якості повчань часто розповідав випадки зі свого власного життя, що підходять до розмови. "Але при цьому людина, яка прийшла з питаннями, розкаянням чи труднощами, бачила в цій розповіді саму себе і знаходила шляхи до вирішення своїх проблем. Владика говорив так, що його співрозмовник поволі розумів свою неправоту, а все почуте звучало для нього необразливо".
Після смерті в кімнаті владики знайшли валізу, в якій були заховані схимницький одяг і заповіт, де старець просив, щоб його поховали за чернечим чином у схимницькому одязі під ім'ям Серафим. Про те, що старець прийняв схиму з цим ім'ям, ніхто не знав. Успіння старця відбулося 8 березня 1985 року. Вісім днів тіло преподобного лежало в Олександро-Невському храмі, куди прийшла безліч людей для того, щоб дати митрополиту останнє цілування. За цей час на тілі старця не було помітно слідів тління. Здавалося, він спить тихим, мирним сном.
25 березня 2009 року Священним синодом Української православної церкви схимитрополит Серафим був прославлений як місцевошанований святий з днем пам'яті 9 вересня (за юліанським календарем).
Схимитрополит Серафим (Мажуга)
Тож, як ми бачимо, наші предки втратили можливість спілкуватися з цим та іншими благодатними старцями. Причина - гоніння на Церкву в Україні. Через переслідування багато старців виїхало за кордон, у тому числі в Грузію, де довелося спасати людські душі святителю Серафиму. Також тим, хто ворогує проти Бога або потурає богоборцям, варто згадати вплив на нашу країну Великої Вітчизняної Війни, Голодомору та інші лиха ХХ століття. Адже саме такі наслідки неминуче чекають народ, який нехтує євангельскими заповідями.
Використано цитати з книги кандидата богослов'я протоієрея В'ячеслава Тулупова
"Як знайти духовного отця і жити під його керівництвом";
з сайту собору святого Іоанна Предтечі у Вашингтоні
та інші джерела...