Сумнозвісні так звані реформи продовжують «успішно» нищити українське село. Спочатку було зруйновано систему колективного господарювання, потім «доленосні зміни» торкнулися сільської медицини, культури, значною мірою – і освіти. Та на цьому «реформатори» не зупинилися. Черговим кроком на шляху в нікуди стала так звана децентралізація з укрупненням територіально-адміністративних одиниць.
Село жило і розвивалося
Від «райцентру» Березнегуватого до села Калуги – якихось з десяток кілометрів. Проте вони перетворюються на справжнісіньке автотранспортне пекло, зважаючи на численні ями та вибоїни. Біля місцевого Будинку культури мене стрічає група місцевих мешканців. Вони висловлюють свою цілковиту незгоду з тим, що чинний голова Березнегуватської ОТГ Сергій Бойко планує на посаду старости призначити нинішню Калузьку сільську голову Людмилу Заковенко. Водночас мої співрозмовники цілковито підтримують на чолі сільської влади іншу людину – Світлану Якубенко. До 2015 року Світлана Олександрівна працювала на посаді секретаря сільської ради, але, за словами людей, мала величезний вплив на політику сільської ради, ініціюючи та реалізовуючи чимало суспільно корисних починань. І 200 з гаком підписів, які нещодавно зібрали калужани на підтримку її кандидатури, – зайве тому підтвердження.
Серед великих проєктів, що були реалізовані, – ремонт даху Будинку культури. Покрівлязакладу нагадувала суцільне решето, і лише завдяки участі сільської ради у проєкті «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» було залучено 16 тисяч доларів на ремонт БК, до яких додали кошти обласного і сільського бюджетів. Результат не забарився – завдяки новенькому покриттю вдалося врятувати всю будівлю сільського осередку культури.
– До 2015 року наше село жило і розвивалося, – каже вчителька математики Калузької ЗОШ І-ІІІ ст. Тетяна Фрунзе. – Було встановлено вишки мобільного зв’язку, проведено сучасний інтернет, відкрито ФАП, працював водогін. До сільської ради можна було завжди звернутися і отримати дієву допомогу – це стосувалося як сільського голови Анатолія Канівця, так і секретарки сільради Світлани Якубенко. Тоді ми ніколи не чули фразу «Немає грошей». А зараз… водогін в аварійному стані, башта ось-ось впаде. Усе літо, і це в період карантину, село потерпало без води. Ба, навіть школа цілий місяць працювала без водопостачання!
Але, за словами Тетяни Олександрівни, в 2015 році щойно обрані депутати із незрозумілих причин «розправилися» з ефективною і непосидючою секретаркою сільради, вказавши їй на двері. «Вона – знаюча, професійна, принципова людина, – додає вчителька. – А нині боляче дивитися на те, як усе рушиться. Глава РДА пропонував дуже хорошу ідею – підняти всього на один відсоток податок для одноосібників, але Заковенко – обома руками і ногами проти, бо в самої неї і в її родини є земля».
– Тіньова економіка в Калузі процвітає, – зауважує Тетяна Фрунзе. – Три великі фермери працюють офіційно, а решта землекористувачів – або взагалі не платить за землю, або сплачує податки по мінімуму. Звідки ж взятися коштам у сільському бюджеті?
Запитую, чи допомагає сільська рада школі? Тетяна Олександрівна лише скрушно знизує плечима: сільський голова, мовляв, каже, що школа не на її балансі…
Земляки підтримують Якубенко і критикують чинну владу
До розмови долучається і сама Світлана Якубенко. За її словами, вона готова взяти на себе відповідальність, адже боляче дивитися на те, як останніми роками триває занепад рідного села.
– На цих виборах я балотувалася в депутати ОТГ, – зазначає Світлана Олександрівна. – І лише нова виборча формула не дозволила мені стати депутатом. Натомість земляки дуже просять мене повернутися на роботу.
На думку прихильників кандидатури С.О. Якубенко, вона володіє всіма необхідними якостями для роботі старостою: це і вища освіта, і великий трудовий стаж на різних посадах, у тому числі в Центрі соціального захисту населення. А 13,5 року Світлана Олександрівна пропрацювала секретаркою сільської ради. На відміну від Якубенко, як повідомили мої співрозмовники, Людмила Заковенко не має ані вищої освіти, ані достатніх якостей для сільського лідера.
Принагідно мешканці Калуги поскаржилися кореспонденту обласної газети на стрімке скорочення площі під пасовищами.
– Корова в нашому селі – чи не єдине джерело виживання в умовах тотального безробіття і безгрошів’я, – каже Світлана Галкіна. – Проте території, де ще можна випасати худобу, або «перерізані» одразу вісьмома дорогами, або ж значною мірою складаються з малородючих солонців. Колись під пасовищем було 80 гектарів, лишилося лише з півсотні га… Натомість ми всі бачимо, як по гектару – півтора переходить до великих фермерів.
Негативно оцінюють прихильники Якубенко і стан благоустрою їхнього населеного пункту. «Що вони зробили? Тільки квіточки посадили, і все, – невдоволено каже Валентина Лавренюк. – Це все – показуха, до того ж, нас годують не «цвєточкі», а пасовища, на яких можна випасати корів».
– Село фактично поділено на два табори, – обурюється Інна Власенко. – Сільський голова має бути професіоналом своєї справи. А коли не знає і не хоче, то і маємо відповідний результат…
«Її методи – записати розмову на мобільний телефон, спілкуватися з людьми через замовні листи, а тільки щось не по неї – викликає поліцію», – почув я і такі «звинувачення» на адресу сільської керманички.
Ось і пенсіонерка Ольга Іванівна побідкалася: нещодавно до її двору – вперше в житті – приїхав наряд поліції. Що ж такого кримінального накоїла літня людина?
– Хлопці сказали, що до поліції надійшла заява від сільського голови, нібито я з нею «сплєтні звожу», – згадала пенсіонерка. – Я відповіла поліцейським: це ж село, тут всі про всіх усе знають. Ті, в свою чергу, повідомили, що це не перший подібний виклик, і їм це неабияк набридло.
На завершення нашої розмови люди поскаржилися: новий Закон щодо призначення старост є недолугим, адже не враховує думку громади. Нібито нинішня голова так в очі всім і каже – все вже домовлено…
Під час нашого спілкування повз, що називається, з вітерцем промчався імпортний джип. «Ця автівка – належить родині Заковенко, ми ж їздимо велосипедами», – повідомили сельчани.
Натомість люди попросили через газету щиро подякувати за увагу та численні добрі справи для їхнього села Миколі Вікторовичу Скорому – відомому в області аграрію та меценату.
Принциповість чи розправа за політичні погляди?
Як і годиться під час незалежного журналістського розслідування, ми поцікавилися точкою зору на ситуацію й інших людей, зокрема депутатів. Так, нещодавно мешканці Калуги довірили право представляти та захищати їхні інтереси в стінах селищної ради Людмилі Коваленко. І хоча Людмила Анатоліївна якраз захворіла і перебувала вдома на лікарняному, вона згодилася поспілкуватися з журналістом.
Натомість я застав новообрану депутатку у кепському гуморі. Що ж сталося?
Як з’ясувалося, незадовго перед тим жінка мала конфлікт на роботі.
– 34 роки я пропрацювала на педагогічній ниві, – взяла слово Людмила Анатоліївна, – зокрема трудилася на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи. Але коли вийшла на пенсію, то тодішній сільський голова Анатолій Канівець и секретарка сільради Світлана Якубенко запропонували мені місце фахівця з соціальної роботи. Я завжди старалася зробити щось для людей, сільський голова мене підтримувала. Але коли мені запропонували балотуватися в депутати селищної ради «не від тієї» партії, ситуація змінилася. 26 жовтня, одразу після дня голосування, Заковенко склала на мене акт, що нібито я була відсутня на робочому місці протягом трьох годин без поважних причин. Але ж це неправда! Адже з 8.00 до 9.20 включно я обходила наших пенсіонерів, щоб вони розписалися по протипожежній частині.
Санкціоноване сміттєзвалище.За словами Людмили Анатоліївни, сільський голова не розмовляє з нею ось уже четвертий тиждень…
– Мабуть, усі ці дії – помста за те, що наше село проголосувало за Миколу Вікторовича Скорого, – розмірковує жінка. – Мене ця ситуація дуже образила, адже я люблю свою роботу і віддаюся їй.
Зателефонували ми і Людмилі Валеріївні, аби вона відповіла на наші запитання. Спочатку пані Заковенко повідомила, що близько години буде у райцентрі, але майже одразу ж передзвонила і сказала, що чекає мене в своєму кабінеті за десять хвилин.
Їздить на джипу, бідолашна…
Буквально «з порогу» сільська очільниця похвалилася, що ось уже 18 років їздить за кермом автівки свого сина, але… «за п’ять років у сільської ради на власний автомобіль не заробила».
– Я при розумі, при пам’яті, – продовжила Людмила Валеріївна, – хоча вищої освіти і не маю, тільки школа. Працювала продавцем… потім завідувачкою птичника. Після чого тривалий час була домогосподаркою, а затим – у сільській раді. До речі, я неодноразово була членом виборчих комісій, а також заступником і головою.
– Люди невдоволені ситуацією в селі, кажуть, що нічого не робиться…
– Що саме не робиться?!.. Коли я прийшла, у приміщенні сільської ради була дірява підлога. Ми її зробили власними силами. Потім зробили всі вікна на веранді. Облаштовано дитячий майданчик. Висадили троянди, задля цього я їздила в Інгулку, де взяла 80 кущів. Але 19 з них уже вкрали.
Похвалилася сільська керманичка і тим, що зроблено парадний вхід до Будинку культури, і тим, що поруч відремонтовано громадський туалет.
– Також нами встановлено знаки біля школи, – продовжила список переможних реляцій Людмила Валеріївна. – До речі, Калузька – єдина сільська рада району, де розроблена Схема організації дорожнього руху. Вони регулюють рух таким чином, що важкий транспорт не заходить у село.
– А який розмір власного бюджету сільської ради? І яку частку становлять виплати на зарплату працівників сільської ради?
– 1 мільйон 300 тисяч гривень. А зарплата… треба спитати у бухгалтера (дивно, що сільський голова не володіє такими важливими цифрами, чи… лукавить, що не володіє? – Ред.). До речі, премії у мене в цьому році не було, немає з чого платити. І зарплати немає у 20 тисяч, як кажуть. Я отримую 10 тисяч гривень на руки.
– Ви відчуваєте підтримку громади?
– Так, люди задоволені моєю роботою, це більшість. Але я знаю, що інші ходять з хати в хату і збирають підписи. Я не тримаюсь за посаду…
– Скажіть, скільки у Вас землі?
– А нащо воно Вам? У мене є два паї. Я доглядала за старенькими… Загалом – 32 гектари. Але є і син, який працює на землі.
– А земля орендована?
– Він не краде.
– Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію із пасовищами…
– Раніше можна було оформити пасовище на фізичну особу. Але коли у Держгеокадастрі відмовили, ми, сільська рада, прийняли рішення створити громадське пасовище. У 2018 році я здала документи, але нам відмовляли. Проєкт землеустрою досі перебуває в стадії оформлення, на 50 гектарів.
– Поясніть ситуацію з Коваленко… Чому Ви фіксували нібито відсутність працівника на робочому місці, адже це не Ваша компетенція?
– Чого це не моя? Людина працює у сільській раді, її часто не буває на роботі (дивно, хіба соцпрацівник повинен постійно сидіти на стільці в кабінеті, а не працювати серед людей? – Ред.). Є акт, що її не було. Але якщо сільський голова винуватий, то він вибачиться.
– А чому Ви з нею не розмовляєте?
– А вона до мене не підходить, не питає, чому така ситуація. Її зараз три дні немає на роботі (бо хворіє. – Ред.).
– Чи не була це помста за її позицію на виборах?
– Ні, не була.
Раптом Людмила Валеріївна пафосно заявила: «Я за село, за народ, за людей. Я хочу працювати і далі, багато планів…».
«Імпровізована» сходка
І тут пані Заковенко перериває, напевно, не дуже приємне для неї інтерв’ю: нумо, давайте підемо до людей.
За вікном і справді зібрався досить-таки великий натовп місцевого люду. Цікаво, хто їх запросив на зустріч із журналістом?
Першою у «наступ» пішла «світоч» сільської культури – директорка БК Наталя Татарчук:
– Ми так розуміємо, до Вас звернулися люди, які хочуть піти на посаду старости? Я працювала при колишній владі… Крім образ, нічого не чула на свою адресу. А зараз ми стали людьми. Ми працюємо, до нас ніхто не мішається. Сьогодні, без мого відома, зібралися біля Будинку культури. Без відома сільського голови…
– А що, там не можна збиратися, це ж не всередині закладу?
– Будь-які заходи мають відбуватися з відома сільського голови.
Отакої! А як же положення Конституції України щодо вільного пересування та права на свободу думки і слова? Чи… потрібно узгодження з самою директоркою Будинку культури або навіть із сільським головою?!..
– Вони вже були при владі. Щось зроблено? – «вступає» до дискусії Артем Горонцян.
– Наприклад, перекрито дах Будинку культури.
– Ніфігасє… 600 тисяч?..
– Щоб перекрити дах, мене особисто (! – Ред.) обрали головою громадської організації «Фортуна», і саме «Фортуна» цим займалася. Ми залучили оонівські кошти, обласні, районні. Сільська рада виділила 5 тисяч гривень, – знову долучається до розмови директорка БК.
Дивна логіка. Хіба ж то не тодішня сільська влада ініціювала створення громадської організації та пошук необхідних фінансів?..
Звертаюся до присутніх: хтось, крім сільського голови, знає положення нового закону щодо виборів старости?
Мовчання…
Але коли дізнаються «нюанси», то так же дружно кажуть: такий закон нас не задовольняє. І справді, місцева громада максимально відсторонена від процесу вибору її безпосереднього лідера. Адже за поданням голови ОТГ кандидатуру на посаду старости затверджують депутати, більшість яких, цілком зрозуміло, ані сном, ані духом не відають про ситуацію в тому чи іншому населеному пункті.
Оце і є демократією?..
Місцевий мешканець Євгеній Сидоренко пробує мене переконати, що більшість селян – «за Валеріївну».
Але це, на наш погляд, не так важливо. Адже село внаслідок конфронтації фактично розділилося навпіл, і не так суттєво, в яких пропорціях. Легко побити глечики у відносинах між людьми, але ж наскільки їх важко склеїти…
Сільський голова запрошує мене відвідати «санкціоноване сміттєзвалище». Зізнатися чесно, ніколи б не подумав таким чином про місце, де хаотично – то тут, то там скидають купи сміття. «Справу» довершує безжальний вітер, розносячи – звісно, що «санкціоновано» – пакети та інший побутовий непотріб далеко навкруги…
Наводять лад без пафосу і дифірамбів
А щодо благоустрою, то мені набагато більше сподобалося віддалене сільце Новоочаків, де і асфальтовані дороги мають набагато привабливіший вигляд, ніж у Калузі, і нещодавно побудували ошатну сцену і глядацьку залу для масових заходів. Та й озеленення цілком на висоті. І це все було зроблено без зайвого пафосу, галасу і дифірамбів.
– На жаль, депутатів від двох наших сіл, Новоочакова і Петропавлівки, в цьому скликанні селищної ради не буде, – каже ветеран місцевого самоврядування Анатолій Токаюк. – Такий вже закон… Нам потрібно було одразу створити ОТГ за принципом «Один район – одна громада», а не гратися та втрачати час на нібито «добровільному» об’єднанні сіл. Зараз-от депутати мають обрати старосту наших сіл. У нас є гарна кандидатура – нинішня діловод сільської ради Катерина Хонич. Молода, небайдужа, перспективна людина. Але звідки ті депутати знають про ситуацію на місцях?..
Це ж питання я згодом адресую Березнегуватському селищному голові Сергієві Бойку.
– Думка громадськості нами буде врахована однозначно, – запевнив Сергій Сергійович. – Мені потрібна людина, яка почує своїх громадян, виборців. Тож ще до першої, правоустановчої сесії, я хочу почути думку голів фракцій у селищній раді. Звісно, я за те, щоб виїхати в села, провести сходки. Але це буде… базар. А на незалежне соцопитування у нас немає коштів. Щодо кандидатури Заковенко, то я її оцінюю позитивно. Вона сама наймає техніку, шукає башти за тридев’ять земель. Але в будь-якому разі опиратимусь на думку лідерів фракцій.
Будемо сподіватися, що при призначенні старост – не тільки калузького, а й для інших сіл – місцеві очільники виходитимуть насамперед враховуючи думку місцевих громад, а не спираючись на якісь суб’єктивні чинники. Бо інакше матимемо бомбу уповільненої дії і підґрунтя для подальшого протистояння. Хоча, власне, сам законодавець своїм недолугим рішенням «сприяв» виникненню конфлікту інтересів, прибравши механізм прямої дії – вибір старост мешканцями тих сіл, яких вони представлятимуть…
Андрій ТЮРІН
Фото автора
P.S. Коли матеріал готувався до друку, до редакції зателефонувала мешканка Калуги та повідомила: за її словами, місцева «мафія» спаплюжила вибір громадян на останніх місцевих виборах. Відтак відповідна заява надійшла до правоохоронних органів…