13 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» перевіряло дотримання споживачем Наталією С.правил користування електроенергією. Під час перевірки начебто було встановлено якесь порушення, що й було зафіксовано в документах. Невдовзі, 20 жовтня 2016 року, компанія звернулася до суду з позовом до Наталії С. про стягнення боргу за недораховану електроенергію.
Отримавши позов, споживач не могла не тільки обґрунтовано проти нього заперечити, а й визначити порушення, що їй інкримінувалося, бо частина документів, які компанія склала під час перевірки і які вона додала до позову як докази, були написані від руки не літерами, а якимись «каракулями». Схоже, що писали навіть не лівою рукою, а лівою ногою.
Таким чином, інформація, що містилася в спірних документів, була недоступною.
За таких обставин Наталія С. звернулася до суду з позовом до обленерго про надання доступної інформації. До цієї позовної заяви був доданий «висновок експерта» Л. Дудюка. У висновку експерт зазначив, що компанія написала спірні документи нерозбірливим, нечітким почерком, що не дає можливості зрозуміти інформацію, яка в них міститься.
Судову справу № 490/8329/17розглядав суддя Центрального райсуду м. Миколаєва Олександр Чулуп. Розглядав занадто довго, з порушенням розумності процесуальних строків, і тільки 19 червня 2019 суд ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
У судовому засіданні суддя О. Чулуп разом з представником обленерго намагалися прочитати спірні документи, та це їм не вдалося. У такий спосіб суддя створив у позивача враження, що позов буде задоволено. Склалося враження, що одночасно суддя дав зрозуміти компанії, що його рішення про відмову у задоволенні позову не є дешевим.
Згідно зі ст. 229 Цивільного процесуального кодексу України, яка присвячена дослідженню доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
У судовому рішенні суддя О. Чулуп зазначив, що суд не приймає доводи позивача про те, що текст актів, складених відповідачем, є нерозбірливим, доказів такого суду не надано, зокрема того, що текст актів та додатків до них не є чітким та не відповідає орфографічним і лексичним нормам. Але ж компанія теж не надала суду доказів того, що текст актів, складених відповідачем, є розбірливим, зокрема відповідач не надав суду доказів того, що текст актів та додатків до них є чітким та відповідає орфографічним і лексичним нормам.
Оскільки суддя О. Чулуп тільки в нарадчій кімнаті спромігся прочитати речення із акта про порушення, то це свідчить лише про те, що у судді несподівано проявилося… прозріння.
Крім цього, суд зазначив у рішенні, що не приймає до уваги висновки, наведені у «Висновку експерта» Л. Дудюка, оскільки він не є експертом. Суд вважає, що поданий позивачем «Висновок експерта» не відповідає вимогам ЦПК та Закону України «Про судову експертизу», а тому суд не приймає цей документ як доказ у справі.
Згідно з частиною першою ст. 72 ЦПК експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування обставин справи. Л. Дудюк є саме такою особою: він є кандидатом філологічних наук, через багаторічний досвід читання студентських рукописних робіт набув знань, необхідних для надання висновків щодо доступності інформації спірних документів.
Що стосується невідповідності «Висновку експерта» Закону України «Про судову експертизу», то цього не вбачається. Є судовий експерт, діяльність якого регламентує Закон України «Про судову експертизу», і є експерт, діяльність якого регламентує ЦПК.
Ось таке необґрунтоване рішення ухвалив суддя Центрального райсуду м. Миколаєва Олександр Чулуп у справі № 490/8329/17.
В апеляційній інстанції скаргу позивача переглядала судова колегія за головування судді Жанни Яворської. 22 жовтня 2019 року Миколаївський апеляційний суд в особі судді Ж. Яворської та ще двох суддів постановив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального райсуду від 19.06.19 – без змін.
Показово, що представник компанії не з’явився у судове засідання апеляційного суду. Мабуть, знав, що справа знаходиться в «надійних» руках.
Із постанови апеляційного суду вбачається, що суд переглядав як позов Наталії С. до обленерго про надання доступної інформації, так і, вже за ініціативою суду, позов компанії до Наталії С. про стягнення боргу за недораховану електроенергію. Ну як обґрунтовують вимогу першого позову про надання доступної інформації положення про те, що «акт про порушення складається у присутності споживача», що «акт про порушення оформляється згідно із встановленою формою», що «облік бланків актів про порушення ведеться у спеціальному журналі»? Ніяк! Ці положення стосуються вимоги другого позову про стягнення боргу за недораховану електроенергію.
По суті – це юридичний «баласт», який дозволяє збільшити обсяг постанови, надати їй поважного та вагомого вигляду.
Мотивувальна частина постанови суду починається з повідомлення про те, на яких засадах має ґрунтуватися судове рішення і яким воно має бути, що є завданням цивільного судочинства, що кожна особа має право звернутися до суду тощо. Знову «баласт».
Постанова суду розміщена на п’яти паперових сторінках формату А4. Якщо з постанови вилучити «баласт», то залишиться не більше двох сторінок. Мабуть, суддя Ж. Яворська вважала, що цього замало для переконливості постанови. А якщо збільшити кількість сторінок та заповнити їх «баластом», то така постанова стане вагомішою і буде легше збити з пантелику учасника справи.
Видно, що запис у спірних документах виконаний нерозбірливим, нечітким почерком. Позивач стверджує, що цей напис не може прочитати, а компанія – що можна прочитати. Позивач у якості доказу надав висновок експерта Л.П. Дудюка. А що ж надало обленерго? А нічого. Попри це, суддя Яворська дійшла висновку, що запис можна прочитати. Нічим іншим, як зацікавленістю судді, це не назвеш. А може, на неї найшло таке ж прозріння, яке уже находило на суддю О. Чулупа? Мабуть, таки найшло, і прозрілих, за рахунок цього, побільшало.
У постанові суду наведений зміст порушення, що виконаний стандартним шрифтом. По-перше, суд не зобов’язаний, більше того, не має права робити розшифрування документів, що знаходяться у справі. По-друге, таке розшифрування не може бути доказом, оскільки суддя не є учасником справи.
Суддя Ж. Яворська не сприйняла «висновок експерта» Л. Дудюка із зрозумілих причин. Той висновок не можна було брати до уваги, бо тоді нічого не залишалося б, як задовольнити позов Наталії С. до компанії і визнати спірні документи такими, що не містять доступної інформації. Таке рішення обленерго не влаштувало б. Щоб їй догодити, судді О. Чулуп і Ж. Яворська, скоріше за все, домовились не визнавати «висновок експерта» Л. Дудюка доказом. Для цього вони заявили, що Дудюк Л. не є судовим експертом.
Суддя Ж. Яворська нічим не ризикувала, відхиляючи «висновок експерта» Л. Дудюка. Це тому, що її рішення є остаточним і не підлягає оскарженню у Верховному Суді. Як кажуть у Миколаєві, залишається скаржитись лише до очаківського рабина.
Неможливість оскарження рішення суду в касаційній інстанції в подібних справах (у малозначних справах, в яких оспорювана сума складає не мільйони гривень, а кілька тисяч) суперечить ст. 55 Конституції України, у якій зазначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Фактично, це право далеко не кожному гарантується.
Згідно зі ст. 274 ЦПК суд при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження має врахувати низку обставин. Наприклад, суд має врахувати значення справи для сторін. Компанія прагне стягнути з Наталії С. 9 тисяч гривень. Для компанії, борг якої на сьогодні сягнув мільярда гривень (газета «Рідне Прибужжя» № 21 від 21.05.2020, стаття «Спасение рядового Сывака»), 9 тисяч гривень – дріб’язок. А для Наталії С.,при її пенсії за інвалідністю 1638 грн, стягувана з неї сума 9 тис. гривень є захмарною. Ще один приклад. Суд має врахувати обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо. Оскільки суд відхилив «Висновок експерта» Л. Дудюка, а інших доказів судова справа не містить, то суд мав би призначити експертизу, яка відповідала б вимогам Закону України «Про судову експертизу». Що стосується зазначеного «Висновку експерта», то суд мав би викликати Л. Дудюка до суду як свідка. Обставини справи доводять, що вона мала б розглядатися за правилами загального позовного провадження. А що ж суддя Ж. Яворська? При вирішенні питання про порядок розгляду справи вона, мабуть, самовільно зняла з себе встановлений законом обов’язок врахувати низку обставин (їх вісім), що зазначені в ст. 274 ЦПК, і безпідставно вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Це вигідно відповідачеві, і судді також.
І насамкінець. У позовній заяві Наталії С. до обленерго вказано, що компанія надає Наталії С. дві послуги: з постачання електроенергії та з контролю за дотриманням нею правил користування електроенергією для населення. Але суддя наявності другої послуги не помітила чи, скоріше за все, не захотіла помітити.
У постанові Миколаївського апеляційного суду від 22.10.19 зазначено, що спірні документи, які позивачка просить визнати такими, що не містять доступної інформації, не є документами, які містять інформацію щодо продукції, яку пропонує компанія в розумінні вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Цей висновок є правильним тільки частково.
Оскільки під продукцією розуміється як товар, так і послуга, то виходить, що щодо послуги з постачання електроенергії спірні документи дійсно не містять інформації, але містять її щодо послуги з контролю за дотриманням Наталією С. правил користування електроенергією.
Згідно з пунктом 17 ст. 1 Закону термін «послуга» має таке визначення: послуга – діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У постанові Миколаївського апеляційного суду від 22.10.2019 зазначено, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства про проведення судових експертиз. Суддя ж Яворська поширила це правило і на експерта. Вона стверджує, що експерт, мовляв, має бути атестованим та набути кваліфікації судового експерта.
Вважаю, що ця вимога є помилкою судді. Щодо експерта, необхідно керуватися частиною першою ст. 72 ЦПК, у якій зазначено, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з’ясування відповідних обставин справи.
Ось таке воно, сьогоднішнє судочинство…
Святослав МАРЧЕНКО,
голова Миколаївської обласної організації Всеукраїнського комітету оборони прав людини