Ні для кого не секрет, наскільки «агресивною» підчас є реклама тієї чи іншої продукції, зокрема металопластикових вікон та дверей. Мало того, що надавачі цих послуг рекламують свої вироби в ЗМІ, так іще вряди-годи на вулицях міст «ненав’язливо» чіпляються до перехожих, намагаючись переконати тих у необхідності встановити в своїх помешканнях сучасні теплозберігальні конструкції.
А до читачки нашої газети звернулися навіть за допомогою мобільного зв’язку. Мешканка Корабельного району м. Миколаєва 74-річна Олександра Дьячковська дуже здивувалася, що коли їй зателефонували з невідомого номера, незнайомець на іншому кінці «дроту» назвав її по імені та по батькові – звідки він узяв персональні дані пенсіонерки?..
Утім «добродію» швидко вдалося переконати Олександру Володимирівну встановити диво-вікна у своїй квартирі по вулиці Новостройній, поготів потреба замінити старі вікна на лоджії у родини пенсіонерів стояла руба.
Згодом підприємці завітали до квартири пенсіонерки, зробили необхідні заміри та уклали договір. Угоду з ФЛП Ільєнко Д.В. на загальну суму 10 тисяч 300 гривень датовано 4 листопада 2020 року, того ж дня жінка внесла завдаток у дві тисячі гривень. Приймав гроші якийсь Дмитро Олександрович, а керував роботами з монтування вікон чоловік, який представився Сергієм Петровичем.
– Потім я внесла повну суму по договору, – згадує пенсіонерка, – і робочі встановили мені вікна на лоджію. Але при цьому вони щось між собою тихо переговорювалися. І лише коли вони поїхали, я виявила, що одне з вікон не відкривається у вертикальному режимі. Я одразу зателефонувала Сергію Петровичу. Той відповів, що знає про проблему і її буде усунуто найближчим часом.
Але чекати довелося значно довше. Олександра Володимирівна принагідно замовила у цієї ж фірми встановлення жалюзі на вікна, і одразу оплатила рахунок – 2 тисячі гривень. Це сталося ще 5 березня, але на момент візиту пенсіонерки до редакції «РП» їй ані не встановили жалюзі, ані не відремонтували металопластикове вікно…
Протягом чотирьох місяців Олександра Дьячковська неодноразово телефонувала Сергію Петровичу, проте той, за її словами, спочатку обіцяв виконати договірні зобов’язання, а згодом узагалі перестав брати слухавку. На підтвердження своїх слів пенсіонерка показала журналісту «РП» свій телефон – 151 вихідний дзвінок на адресу «майстра»…
Ми зв’язалися телефоном з Сергієм Петровичем і запитали: скільки ще чекати клієнтці обіцяний товар, адже оплата відбулася ще чотири місяці тому?
Той у відповідь побідкався, що виїжджати у Корабельний район заради виконання одного невеличкого замовлення для них дуже обтяжливо: мовляв, один виїзд коштує 300 гривень.
– У нас планується монтаж вікон в одній із квартир іншого будинку, – розповів чоловік. – Тоді одночасно завеземо жалюзі і бабусі.
– Але ж, – заперечую, – людина давним-давно оплатила ці роботи…
– Все вірно, – погодився Сергій Петрович. – Але ми пояснюємо свої труднощі, намагаємось знайти компроміс. Загалом у клієнта правильна позиція – його не повинно хвилювати, що у нас щось не виходить.
Ця розмова відбулася на початку позаминулого тижня. При цьому представник фірми запевнив редакцію, що вже за кілька днів бригада виїде до Корабельного району та виконає всі необхідні роботи. Сергій Петрович назвав конкретну дату, коли відбудуться роботи в квартирі Дьячковських.
Проте цього так і не сталося. У Олександри Володимирівни того ранку розрядився телефон і їй не змогли додзвонитися. Натомість увечері до неї приїхав Сергій Петрович і вручив 2200 гривень – навіть більше, ніж вона сплачувала за жалюзі.
– У 200 гривень оцінили мої моральні страждання протягом чотирьох місяців, – гірко жартує пенсіонерка.
І все ж після дзвінка з редакції пенсіонерці таки відремонтували вікно – ремонтні роботи зайняли всього декілька хвилин.
Ця історія закінчилася більш-менш нормально, принаймні громадянку не ошукали на гроші. Натомість спілкування з представниками фірми коштувало їй безсонних ночей та нервів. До того ж, як ми з’ясували з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФЛП Ільєнко Д.В. припинила свою діяльність ще 6 травня 2021 року. Тобто родина пенсіонерів могла взагалі залишитися і без жалюзі, і без грошей?..
Але скільки ще довірливих громадян купляються «на гачок» сладкоголосих обіцяльників, які вряди-годи виявляються відвертими аферистами. Тож перед тим, як пристати на чиюсь комерційну пропозицію, уважно вивчіть реноме цієї фірми, та не соромтесь витребувати її уставні документи. Адже, як відомо, безплатний сир буває тільки в мишоловці.
Ми хотіли отримати коментар фахівців управління у справах захисту прав споживачів Держпродспоживслужби в Миколаївській області. Головний спеціаліст управління Лілія Шумакова погодилася зустрітися з журналістом, але попросила отримати попередню згоду на це з боку свого керівника – начальника Головного управління Держпродспоживслужби Дениса Мельникова. Мовляв, службова субординація.
Що ж, цілком розуміємо Лілію Іванівну. Протягом декількох робочих днів ми телефонували до приймальні цього високоповажного пана. Але секретарка спочатку відповідала, що він то в обладміністрації, то у відрядженні. Тоді ми залишили робочий телефон редакції і попросили перетелефонувати.
Але звідти досі (на момент підготовки матеріалу) – ані пари з вуст.
Напевно, Денис Юрійович дуже зайнятий чиновник і виконує вкрай нелегку та відповідальну місію з охорони прав споживачів. Ось тільки виділити хвилину свого дорогоцінного часу на розмову з журналістом, аби дати дозвіл на інтерв’ю (в інтересах самих споживачів!), так і не спромігся.
Звертаємо на це увагу керівництва облдержадміністрації. І розцінюємо таку поведінку «великого начальника» Дениса Мельникова насамперед не як неповагу до газетярів, а байдужість до прав та інтересів тисяч наших читачів, серед яких багато людей похилого віку.
Андрій ТЮРІН