Миколаївський обласний центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій провів науково-практичний семінар «Державна служба в Україні: історичний дискурс та сучасність», присвячений 100-річчю запровадження державної служби України. У семінарі взяла участь директор держархіву Миколаївської області, доктор історичних наук Лариса Левченко, якою було представлено доповідь із презентацією архівних документів на тему «Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій».
Що саме представляла із себе Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій і коли вона діяла? Як свідчать архівні документи миколаївці від перших кроків Української Центральної Ради були серед тих, хто боровся за українську державність, а саме 6 квітня 1917 р. представник миколаївської «Просвіти» Борис Вікторович Брояківський виступав з трибуни Всеукраїнського національного конгресу в Києві, вітаючи його учасників. Це був перший день роботи конгресу.
Повідомлення, що підтверджує цей факт, було надруковане у виданні «Вісті з Української Центральної Ради у Києві» (№ 3 за квітень 1917 р.). 23 квітня 1917 р. у Миколаєві в приміщенні цирку-театру Шеффера, що знаходився на вулиці Мала Морська (не плутати з театром Шеффера на Адміральській), відбулося Українське Віче, на якому Борис Брояківський прозвітував про свою роботу на конгресі, а Олександр Олександрович Зіма виголосив доповідь «Основи автономії України».
На той час у Миколаєві вже існував Український організаційний комітет. Не маємо відомостей про дату заснування Миколаївської Ради об’єднаних українських організацій, але можемо припустити, що вона була заснована 23 квітня 1917 р. Принаймні вона функціонувала протягом 1917 року, адже маємо документ, датований 10 листопада 1917 р., у якому Рада вітає проголошення 3-го Універсалу Української Центральної Ради. Також маємо інший документ – лист на офіційному бланку Миколаївської Ради об’єднаних українських організацій від 29 листопада 1917 р., адресований Миколаївській міській управі, в якому Рада запрошує міську управу «прийняти участь в святі вселюдного оголошення ІІІ-го Універсалу Української Центральної Ради, виданого з приводу заснування Української Демократичної Республіки… 3 грудня [1917 р.] біля міської управи після літургії приблизно в 11 год. ранку».
Сама ж Рада, подаючи про себе історичні відомості в листі до Губерніяльного комісара Херсонщини від 21 лютого 1919 р., писала: «Рада почала свою діяльність в м. Миколаєві ще за часів Гетьмана…». Однак, ці відомості входять у протиріччя не лише із вище процитованими документами 1917 року, а й ще із низкою документів 1917 р. (серед яких різні листи, оголошення), виявлені Л.Левченко у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
Очевидно, що Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій працювала як у 1917 р., так і на початку 1918 р. Її головою у 1917 році був Олександр Олександрович Зіма (також зустрічається його прізвище як Зима). Виникає питання: чому Рада датувала своє утворення гетьманським періодом? Швидше за все через те, що після приходу німців і березневого повстання 1918 р. у миколаївському суспільстві точилися чутки про те, що до її складу просочилися різні «антиукраїнські елементи», навіть більшовики. Тоді Рада оголосила перевибори. Кожна установа делегувала своїх представників до складу Ради, у тому числі й суднобудівні заводи, державний банк, пошта, залізниця, учительська спілка, українські політичні партії тощо. Маємо за квітень 1918 р. поіменний список членів Ради, у якому 28 українських діячів Миколаєва періоду Української революції. Станом на 12 грудня 1918 р. головою Ради вже був Володимир Якович Герасименко.
Рада заснувала два друкованих органи – видання «Український бюлетень» (виходив друком з 18 січня 1918 р.) і «Українська газета» (виходила друком з 19 січня 1918 р.), для видання яких з 2 січня 1918 р. орендувала друкарню «Трудової газети» (друкарня знаходилася у приміщенні колишньої Електричної Типолітографії і Палітурної майстерні Л. та І. Білолипських на перетині Нікольської та Соборної; у 1918 р. будівля належала видавництву Правління Професійних Союзів «Робітників Друкарської Справи» і «Журналістів-Літераторів»). Також Рада планувала видавати в Миколаєві «Український часопис».
Цікаво те, який вплив здійснювала Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій на стан справ у місті. Імовірно, знайдуться такі читачі Facebook, які скажуть, що Рада не мала реальної сили. Проте, це не так. Не будемо тут аналізувати радянську історіографію, у якій і згадки не знайдеться про цей орган! З іншого боку, погодимося й з цими, хто скаже, що Київ призначав до Миколаєва різних градоначальників, комісарів, комендантів, які мали представляти в нашому місті державну владу. Дійсно, вони змінювалися надто швидко: їх управління, не встигнувши відкритися, уже закривалися. Саме Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій була реальним постійнодіючим українським органом влади в місті, причому ще й «доморощеним»! Чи можна сказати, що Рада була державним органом? Швидше за все, це був орган місцевого самоврядування. Важливий той факт, що в ніч з 10 на 11 грудня 1918 року Миколаївська Рада об’єднаних українських організацій перебрала на себе всю повноту влади в Миколаєві. Радою було організовано охорону державних установ, забезпечено громадський порядок у місті, велися переговори з отаманом Григор’євим, залишками німецьких військ, англо-французами. Однак, це не єдиний випадок, коли влада у місті перебувала в руках Миколаївської Ради об’єднаних українських організацій.
Усі, хто хоч трохи знається на діловодстві державних установ або установ місцевого самоврядування, та будь-якої організації, знає що із себе представляє «журнал реєстрації (вхідних) вихідних документів». Так от, один із таких журналів Ради, на щастя, зберігся! Він переконливо доводить, що навіть для того, щоб відрядити когось зі співробітників у справах до Києва, Одеси чи Херсона миколаївські організації брали дозвіл на виїзд у Раді.
А ще цікавіше те, що в деяких документах зустрічається назва – Українська Центральна Рада в Миколаєві! Щоправда, сама Рада себе так не називала, до неї так зверталися інші!
Після цього стає зрозуміло, що ті два з половиною роки (1917 р. – перша половина 1919 р.) періоду Української революції 1917-1921 рр., про які ми можемо говорити стосовно міста Миколаєва (адже невдовзі до міста вступили денікінці, а потім більшовики), все ще є справжньою загадкою. Розгадати її майже неможливо, оскільки більшість документів знищено. Те, що було за радянських часів засекречене, а нині доступне для дослідження, зі значними труднощами дозволяє хоча б трохи реконструювати справжню історію Миколаєва 1917-1919 рр., у тому числі й історію українського органу влади в нашому місті – Миколаївської Ради об’єднаних українських організацій.
З матеріалів Лариси Левченко