Процес децентралізації в Україні проваджувався під суцільно красивими гаслами та «мантрами». Мовляв, передача повноважень на місця дасть змогу залучити додаткові фінансові ресурси та розвинути місцеві ініціативи, з метою вирішення численних негараздів. Та, судячи з усього, не так сталося, як гадалося. Принаймні, активісти селища Березнегуватого пожалілися на те, що місцеві органи влади не надто дослухаються до їхніх думок та пропозицій.
Олександр Горбунов – учитель захисту Вітчизни Березнегуватської ЗОШ І-ІІІ ст., а на громадських засадах – керівник районної організації Всеукраїнської спілки учасників бойових дій в АТО «Побратими України».
– Я і керівники ще декількох громадських організацій, – розповів Олександр Володимирович, – звернулися до селищного голови С. Бойко з письмовим зверненням з проханням внести зміни до регламенту селищної ради. Адже відповідно до статті 5 Конституції України і статті 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громада має право визначити правові підстави та механізми внесення на розгляд та прийняття рішень у порядку місцевої ініціативи. Це б дозволило підвищити рівень зацікавленості та відповідальності громадян у вирішенні наявних проблем.
І що?
– Нам відповіли, що задля цього необхідно розробити відповідне положення, або розробити статут Березнегуватської селищної ради. З моменту нашого звернення вже минуло 4-5 місяців, але жодних практичних кроків у цьому напрямку ще не зроблено.
Тож наразі, як бідкається активіст, місцеві мешканці не мають змоги реалізувати ідеї щодо розвитку рідного селища – відкрити ігровий майданчик чи започаткувати музей спорту. Скажімо, у ентузіаста Павла Надольного є чимало унікальних експонатів зі спортивного життя району, починаючи з 30-х років минулого століття, але пристосованого приміщення, де їх можна було б представити широкому загалу, – катма, попри те, що є вільна будівля на стадіоні. «Ми могли б розробити проєкт, підготувати документацію, – каже О. Горбунов, – але без цього положення всі наші ініціативи зарубуються на корню. Дивно, чому так відбувається, адже подібні регламенти є у всіх громадах області, крім нашої».
Ліза Москаленко.Як педагогу Олександру Володимировичу кортить і те, що освітній заклад, в якому він працює, не має достатньої автономії, зокрема щодо розпорядження коштами. «Уже півроку наша школа звертається, щоб нам надали таку автономію. Ми плануємо закупити нову комп’ютерну техніку, облаштувати спортивний зал. Але віз і нині там, – підкреслює педагог, – через що наш заклад втрачає щонайменше один мільйон гривень на рік. Можливо, звертатимемося до суду, аби реалізувати наше право відповідно до «Закону про освіту».
Подібна бездіяльність чиновників, на переконання активіста, може призвести і до трагічних наслідків у галузі ЖКГ. Адже, до прикладу, багатоквартирні будинки № 68 і № 70 по вулиці Букача потрібно ремонтувати негайно, бо за рік – два вже може бути пізно. «Але на наше звернення ми також отримали відписку», – зазначає Олександр Горбунов.
Проте, як зауважує активіст, не все і не у всіх так погано. На фінансування важливих проєктів грошей бракує, натомість на зарплати і преміювання чиновників кошти у бюджеті знаходять. Цікаво, за які заслуги?..
– Відповідь від влади зазвичай одна, – долучається до розмови осавул громадської організації козаків Сергій Москаленко, – фінансування немає, самі шукайте спонсорів.
От і сам Сергій Леонідович збився з ніг, шукаючи фінансову допомогу для своєї доньки, інваліда першої групи. Дівчина – надзвичайно талановита дитина: Ліза неодноразово здобувала гучні перемоги на різноманітних вокальних конкурсах по всій Україні, ба навіть гастролювала разом із знаменитою «Пікардійською терцією» з концертною програмою «Казка на білих лапках».
– Але зараз, через карантин, ситуація ще ускладнилась, адже донька не має змоги відвідувати заняття у музичній школі. Надії на допомогу селищної ради – обмаль.
Користуючись нагодою, Сергій Москаленко попросив через газету оголосити збір коштів на допомогу Лізі. Охоче виконуємо це прохання. Ось номер картки в ПриватБанку:
5168755458832363, отримувач – Москаленко С.Л.
Віримо в те, що світ – не без добрих людей!
Андрій ТЮРІН