24 грудня, у Неділю 29-му після П’ятидесятниці, день пам'яті преподобного Кукші Одеського, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію у Свято-Духівському храмі м. Миколаєва (вул. Рильського, 66). Архіпастирю співслужили протоієрей Олег Мартинюк і диякон Димитрій Петрів.Кожну Неділю Церква святкує Воскресіння Христове. У світлі Воскресіння Господнього наше людське буття набуває вищого значення.
"Протягом усієї історії Православної Церкви святі угодники Божі свідчили про свою віру у Воскреслого Господа. Вони поспішали вірою наповнювати свої серця. Вони поспішали туди, де «Світло Христове просвітлює всіх!».
Починаючи з перших століть християнства, коли святі мученики непохитно стояли за віру, в нашій Церкві просяяли сонми подвижників. Ми дивуємося їхній силі віри, як дивують нас і преподобні отці, які в пустелях, в проваллях земних наслідували Спасителю своїм смиренням та високим подвигом життя. І ця велич віри, за словом Христовим, перемогла світ - «Дерзайте: Я переміг світ» (Ін. 16, 33)." (Митрополит Питирим, Пасхальне послання за 2014 рік).
Один з таких подвижників, преподобний Кукша Одеський, народився у 1875 році на Миколаївщині. Святий закінчив свій непростий земний шлях у далекому 1964 році, але з того часу слава його тільки зростає. Йому моляться, на честь святого будують храми, йому присвячують чисельні публікації. Одна з них нагадує нам про те, що шлях віруючих у Воскресіння Христове ніколи не був легким:
30-ті роки XX століття ніхто не згадає з радістю на душі. Бідність, голод, репресії... Багато чого довелося пережити благочестивому народу і боголюбивому священству. Таке ставлення до християн було закономірним, адже ще апостол Павло писав, що усіх, хто хоче жити по заповідям Христовим, будуть переслідувати (2 Тим. 3:12).
На той момент отець Кукша був вже старцем-схимником. Попрацювавши в Першу Світову війну санітаром на потязі сполучення Київ-Львів, він подвизався в Києво-Печерській лаврі. Господь випробував його віру важкою хворобою, зцілення від якої настало тільки після прийняття великої схими. А в 1938-му році побіленого сивиною старця чекали вісім років заслань у таборах.
Після тихого і молитовного життя в лаврі святий опинився на виснажливих роботах по лісоповалу. Тривала праця й убоге харчування привели практично до повного виснаження його організму. Однак і тут він не був залишений своїм Отцем Небесним. Одного разу, на Пасху, святий отримав від Нього довгоочікувану розраду.
«Я був такий слабкий і голодний – вітром гойдало, – згадував преподобний. – Я йду по зоні вздовж колючого дроту, їсти нестерпно хочеться. А за дротом кухарі з кухні в їдальню охоронців носять на головах листи з пирогами. Так смачно пахне, а над ними ворони літають. Я почав благати: "Ворон, ворон, ти годував пророка Іллю в пустелі, і принеси мені шматочок пирога!" І раптом чую над головою: "Кар-р-р!" – і до моїх ніг впав пиріг з м'ясом – це ворон стягнув його з дека кухаря. Я підняв пиріг зі снігу, зі сльозами подякував Богові і втамував голод».
"Воскресіння Христове стало життям і зціленням від пристрастей для віруючих у Нього, щоб вони жили в Бозі та приносили плоди правди", - пише преподобний Авва Ісайя (Скитський). І дійсно, все це ми бачимо у преподобному Кукші Одеському, все життя якого стало служінням Богу – невпинним послухом Його волі.
Він був ревним молитовником і великим трудівником. Завжди роблячи все самостійно, старець відмовлявся від сторонньої допомоги....
Святий смиренно повторював: «Я сам грішний і грішних люблю. Немає людини на землі, яка б не згрішила. Єдиний Господь без гріха, а ми всі грішні».
Навіть після смерті святого кожен може відчути його любов, помолившись до нього від усього серця. Преподобний Кукша продовжує здійснювати чудотворення і допомагати віруючим людям.
Джерело інформації...