Святі рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій доклали чимало зусиль для проповіді радісної звістки про Воскресіння Христове. Вони походили із знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.
Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало спіткав всі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Костянтин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернений в Константинополь, він був призначений вчителем філософії у Вищій константинопольській школі.
Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в суперечках вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Костянтин був посланий імператором на диспут для дебатів про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також одержав перемогу. Повернувшись, святий Костянтин віддалився до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час в безперервній молитві і читанні творінь святих отців.
Ікона рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських
Невдовзі імператор визвав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час в місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати дивовижним чином знайшли мощі священномученика Климента папи Римського (пам’ять 25 листопада). Після цього святі брати відправились до хазарів, де одержали перемогу в дебатах з іудеями і мусульманами, проповідуючи євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися в Константинополь. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій дістав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, неподалік від гори Олімп, де він працював раніше.
Невдовзі прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати на рідній для слов’ян мові. Імператор викликав святого Костянтина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. З допомогою брата свого святого Мефодія і учнів Вдали, Климента, Савви, Наума і Ангеляра він склав слов’янську абетку і переклав на слов’янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було в 863 році.
Після завершення перекладу святі брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити богослужінню на слов’янській мові. Це викликало протидію з боку тих, хто стверджував, що богослужіння може відбуватися лише на одному з трьох мов: єврейській, грецькій або латинській. Святий Костянтин відповідав їм: «Ви визнаєте тільки три мови, гідних того, щоб славити на них Бога. Але Давид говорить: «Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі язици, всяке дихання хай хвалить Господа!» І в Святому Євангелії сказано: «Шедше навчіть всі народи…»». Супротивники були осоромлені, але озлобилися ще більше і подали скаргу церковному ієрарху. Святі брати були покликані у столицю для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в путь.
Звістка про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, допомогла їм досягти мети. Були затверджені богослужіння на слов’янській мові, а переведені братами книги наказано покласти в церквах і звершувати літургію на слов’янській мові.
Ікона рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських
Знаходячись в столиці, святий Костянтин захворів, і в чудесному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило, заповідав братові своєму, святому Мефодію продовжувати їх спільну справу – виховання слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій просив Римського архієрея дозволити відвезти тіло брата для погребіння його на рідній землі, але той наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали звершуватися чудеса.
Після смерті святого Кирила на прохання слов’янського князя Коцела святого Мефодія послали в Паннонію. Він був висвячений в архієпископа Моравії і Панонії, на древній престол святого апостола Андроніка. В Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував розповсюджувати богослужіння, писемність і книги на слов’янській мові. Це знову викликало гнів супротивників. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, який був засланий в ув’язнення в Швабію, де протягом двох з половиною років перетерпів багато страждань.
Звільнений за наказом Церковної влади і відновлений в правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного з польських князів. В третій раз супротивники підняли переслідування святителя за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця і від Сина. Святитель Мефодій був викликаний до Риму, але виправдався, зберігши в чистоті православне вчення, і був знову повернутий в столицю Моравії – Велеград.
Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій з допомогою двох учнів-священників переклав на слов’янську мову весь Старий Завіт, крім Маккавейских книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги (Патерик).
Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного із своїх учнів – як на достойного собі наступника.Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено на трьох мовах — слов’янською, грецькою і латинською; він був похований в соборній церкві Велеграда.
***
Слід зазначити, що, перекладацька робота Константина Філософа почалася з Євангелія від Іоанна. Першими словами, написаними слов’янськими буквами, були початкові слова пасхального євангельського читання: «На початку було Слово» (Ін. 1:1).
Євангеліє від Іоанна виділяється із числа всіх біблійних книг великою кількістю релігійно-філософських понять і категорій. Через церковнослов’янський переклад цього Євангелія, зроблений Кирилом і Мефодієм, у слов’янську мову й побут слов’янської філософії ввійшло багато філософських (онтологічних, гносеологічних, естетичних, етичних) та інших термінів: «світло», «істина», «благодать», «життя», «мир», «свідчення», «влада», «повнота», «знання», «віра», «слава», «вічність» тощо. Більшість із цих термінів міцно закріпилася в мові й літературі слов’янських народів.
Також серед перших творів братами був створений «Канон Димитрію Солунському».
Джерело інформації...