23 липня, у день пам'яті преподобного Антонія Печерського, Київського, начальника усіх ченців землі нашої, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію і молебен у кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці. Архіпастиру співслужили секретар єпархії протоієрей Петро Струкало і духовенство храму. Джерело інформації.
Лядовський монастир
Перша келія обителі висічена преподобним Антонієм Печерськимі.
(У 1013 році. За 38 років до заснування Києво-Печерської Лаври)
Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир знаходиться на лівому березі Дністра, на кордоні з Молдовою. Неподалік у Дністер впадає маленька річка Лядава, поряд з якою розташоване село з однойменною назвою. Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир – один із найдавніших в Україні. На сайті Могилів-Подільської єпархії Української Православної Церкви є інформація, про його заснування. У 1013 році родоначальник руського чернецтва преподобний Антоній Печерський на його шляху зі святої гори Афон до Києва висік тут келію.
Історики називають Лядовську обитель дивним пам’ятником загадкового минулого, і відзначають його духовну і культурну значимість протягом більш ніж 1000-річної історії Православ’я на нашій землі.
Заклик Гласу небесного
Під час князювання Великого Рівноапостольного князя Володимира – Хрестителя Русі, у мальовничі скельні місця на лівобережжі Дністра прийшов один його сподвижник, який підтримував князівську владу Києва і обраний нею християнський шлях. Звали його Антоній, а до цього, в миру – Антипа. Саме з його ім’ям, а також зі справами насельників-іконопоклонників, які були у візантійській імперії в ролі гнаних прочан, і, залишаючись православними, проникали все більше на північ, де і селилися в печерах, пов’язана історія Лядовського монастиря. На Святому Афоні, в одному з монастирів, молодий Антипа прийняв чернечий постриг з ім’ям Антоній. У 1013 році на зворотному шляху до Русі, «з афонських гір в святий град Київ», Антоній відчув заклик «Гласу небесного» і зупинився у лядовському благодатному краї. У той час по Дністру проходив один з найбільш безпечних торгових шляхів до Скандинавських країн, Галицьких князівств і Візантійської імперії.
Келія і храми
Чернець Антоній оселився в скельних печерах, де висік собі келію, яка і сьогодні носить його ім’я. Це місце є особливо шанованим у Лядовському монастирі. Келія залишається незмінною протягом останнього тисячоліття. За своїми розмірами вона ідентична тій афонській печері, з якої і розпочав своє чернече житіє Преподобний Антоній. Збереглися також печери, кістниці і печерні храми, висічені у скелі ченцями багато століть тому.
Перший і головний печерний храм Лядовського монастиря присвячений в ім’я Усікновення глави Іоанна Предтечі. Із зовнішнього боку цього храму височить величезний монумент – неотесана брила вапняку, яка зверху до низу покрита численними стародавніми написами на різних мовах і різними емблематичного зображеннями, що робилися відвідувачами і паломниками цього монастиря. Це можна вважати єдиним відомим нам древнє монастирським літописом, що зберігся до наших днів. Внизу під храмом і ліворуч від нього також збереглися древні крипти-кістниці. Другий храм з’єднаний з першим переходом в товщі крейдяної скелі, і присвячений на честь Святої великомучениці Параскеви нареченої П’ятницею. Третій храм був створений у пам’ять самого засновника цього монастиря, преподобного Антонія, і знаходиться поряд з келією преподобного, з’єднуючись з нею печерним переходом.