Святий Трифон народився близько 232 р. у Фрігії, неподалік від міста Апамеї, у селищі Кампсада (на території сучасної Туреччини, у північно-західній частині Малої Азії). Його батьки були християнами. Змалку Трифон жив згідно із Христовим ученням і вже в отроцтві отримав від Господа дар чудотворення. Юнак зцілював хворих, виганяв бісів.
З богослужбових книг нам відомий іще один випадок з життя Трифона: праведник вигнав шкідливих комах з полів Кампсади і таким чином врятував своїх співгромадян від голодної смерті.
Швидко поширилася слава про чудеса, що творилися у Кампсаді. Невдовзі він дійшов і до римського імператора Гордіана ІІІ (238–244), який хоча сам був язичником, але не переслідував Церкву Христову.
У цей час його дочка на ім’я Гордіана сильно хворіла. Вона страждала від біса, який вселився у неї і вустами одержимої дівчини заявив, що тільки отрок Трифон може вигнати його. Одразу був відданий наказ розшукати юнака і привести до резиденції правителя імперії. За три дні до прибуття праведника до Рима, відчувши наближення Трифона, біс покинув Гордіану.
Бажаючи переконатися в тому, що саме Трифон вигнав біса з його дочки, імператор попросив святого показати йому біса. Святий Трифон наказав дияволу явити себе, і той постав у вигляді чорного пса з вогненними очима, який волочив голову по землі. Після цього багато хто з наближених імператора увірував у Христа.
Посилання на зображення великого розміру, для друку. (6.5 Мб)
Минув час, і престол правителя Римської імперії перейшов до Гая Мессія Квінта Траяна Деція (248–251). На відміну від Гордіана III, Децій зайняв войовничу позицію щодо Церкви Христової.
Розпочалася чергова хвиля гонінь на християн. Трифон також був схоплений, приведений до єпарха Аквіліна і відданий під суд, на якому публічно без страху виголосив такі слова: "Христос — віра моя, Христос — похвала моя і вінець слави моєї!"
Після цього сповідник був відданий на катування. Голим його підвісили на дереві й били. Аквілін, зібравшись на полювання, велів прив’язати святого Трифона до коня і в лютий мороз босим вів за собою. Нарешті його кинули до темниці, повбивали цвяхи в ноги і так водили містом. Незважаючи на такі страшні тортури, Трифон не зрікся Христа й відмовився вклонитися римським богам.
Нічого не досягнувши, язичники засудили мученика до страти через усікновення мечем. Перед стратою Трифон ревно молився: "всіх, що будуть згадувати ім'я раба Твого і у пам'ять мою принесуть святі жертви Тобі, почуй з висоти святині Твоєї, подаючи їм багаті та нетлінні дари, бо Ти єдин благий і щедрий подателю на віки віків".Також святий дякував Богу і просив прийняти його у Свої оселі. За молитвою святого Господь узяв його душу, причому ще до того, як кати встигли виконати вирок.
Посилання на зображення більшого розміру, для друку. (298 Кб)
Ця подія сталася в місті Нікеї у 250 р. Святе тіло мученика християни загорнули у чисті пелени й хотіли поховати в місті, де він постраждав. Але святий Трифон явився у видінні християнам і звелів перенести його тіло на батьківщину, в селище Кампсаду, що й було виконано.
Не залишив мученик Трифон і християн, які шанують його святу пам’ять в Україні. Сьогодні й жителі Києва, й численні паломники мають можливість вклонитися часткам мощей святого у Свято-Троїцькому Китаївському чоловічому монастирі, відомому як Китаївська пустинь; у Свято-Введенському монастирі та у храмі в ім’я мученика Трифона на Троєщині.
Джерело інформації...