9 травня, у день святкування 77-річчя з Дня Перемоги, митрополит Миколаївський та Очаківський Питирим, духовенство та миряни вшанували пам'ять усіх тих, що на фронті та в тилу принесли велику жертву, захищаючи нашу Батьківщину. У кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці Правлячий архієрей у співслужінні секретаря єпархії протоієрея Петра Струкало та духовенства храму очолив подячний молебень з нагоди перемоги у Війні 1941-1945 років.
Історія звільнення нашої Батьківщини від нацизму знає багато героїчних сторінок. Одна із них - служіння святителя Луки Войно-Ясенецького, професора медицини.
Ікона святителя Луки. Греція. 2016 рік.
З початком Великої Вітчизняної війни його повернули зі ссилки і призначилио головним хірургом евакогоспіталю у величезному місті, а потім — консультантом усіх госпіталів міста. «Поранені офіцери та солдати дуже любили мене, — згадує владика. — Коли я обходив палати зранку, мене радісно вітали поранені. Деякі з них, безуспішно оперовані в інших шпиталях з приводу поранення у великих суглобах, вилічені мною, незмінно салютували мені високо піднятими прямими ногами».
Архієпископ Лука все життя був чуйним до чужих бід. Більшу частину своєї Сталінської премії він пожертвував на дітей, які постраждали від наслідків війни; влаштовував обіди для бідних; щомісяця розсилав грошову допомогу гнаним священнослужителям, позбавленим можливості заробляти хліб. Якось він побачив на сходах лікарні дівчинку-підлітка з маленьким хлопчиком. З'ясувалося, що їхній батько помер, а мати надовго поклали до лікарні. Владика повів дітей до себе додому, найняв жінку, яка наглядала за ними, доки не одужала їхня мати.
«Головне у житті — робити добро. Якщо не можеш робити для людей велике добро, постарайся зробити хоча б мале», — говорив архієпископ Лука.
Десант Ольшанського.
Також можно згадати десантну операцію по захопленню миколаївського морського порту, що передувала відвоюванню міста Миколаєва під час Другої світової війни.
В офіційному повідомленні командира батальйону майора Федора Котанова говорилося: «Загін старшого лейтенанта Ольшанського за двоє діб відбив 18 атак супротивника, вивів з ладу понад 700 гітлерівців, знищив кілька танків і гармат супротивника, посіяв паніку в тилу ворога, перешкодив знищенню порту й елеватора».
Пам'ятник героям-ольшанцям в Миколаєві
На знак подяки за звільнення нашего міста доречно буде вшанувати пам'ять воїнів, які поклали життя у боротьбі за нашу Батьківщину.
Бочкович Кирило Васильович.
Народився 1918 року в містечку Саврань Балтського повіту Подільської губернії у родині українського селянина.
У 1939 році був призваний до лав Армії. Участь у Великій Вітчизняній війні брав з 1941 року на кораблях Чорноморського флоту.
У травні 1943 року був призначений заступником командира взводу ППО 384-го батальйону морської піхоти Чорноморського флоту, і восени того ж року брав участь у десантних операціях зі звільнення Таганрога, Маріуполя та Осипенка.
К. В. Бочкович був єдиним у складі десантників, які брали участь у звільненні міста Миколаєва, хто не був поранений і одразу зміг продовжити участь у війні, повернувшись до 384-го батальйону морської піхоти.
Волошко Григорий Семёнович.
Григорій Семенович народився в 1915 році в селі Тарасівка Таврійської губернії в сім'ї службовця. Українець.
У 1938 році був призваний до лав Армії, служив у ВМФ. Після закінчення трьох курсів Військово-інженерної академії був призначений командиром стрілецької роти 143-го окремого батальйону морської піхоти Чорноморського Флоту.
Брав участь у десантних операціях зі звільнення Таганрога, Маріуполя та Осипенко, у боях на Кінбурнській косі, звільнення селищ Херсонської області і Миколаївської області (Богоявленське і Широка Балка). Був нагороджений медалями «За бойові заслуги» та «За відвагу».
Загинув у боях після висадки в морському порту Миколаєва.
Всі 55 морських піхотинців, що взяли участь у десанті, а також їхній провідник А. І. Андреєв удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Детальнішу інформацію про них можна знайти у Мережі.