Коли ми читаємо житія новомучеників і сповідників, які постраждали у ХХ столітті, вражає те, скільки добра вони змогли зробити у важких обставинах того часу. Перебуваючи серед зла і гонінь вони, з Божою допомогою, були світлом у темряві гріха. Коли оточуючі вбивали, вони рятували життя. Серед брехні та крадіжок - сповідували Істину и допомагали нужденним.
Валентин Войно-Ясенецький у 12 років із сім'єю переїхав до Києва. Закінчивши Київську 2-гу гімназію вступив на медичний факультет Університету святого Володимира в Києві. Потім працював лікарем. У 1921 році прийняв священний сан, згодом - архієрейський (після постригу у чернецтво з іменем Лука). Подальше доля його була нелегкою - Владика побував і у тюрмі і у засланні (близько 11 років, у тому числі за полярним колом). У 1919 році його арешт майже не закінчився розстрілом.
Незважаючи на час і обставини, через усе життя він проніс непохитну віру у Воскресіння Христове та у Загальне воскресіння мертвих. Його свідчення особливо цінне, оскільки Владика був авторитетним науковцем, практикуючим лікарем. Він провів безліч операцій і допоміг багатьом хворим. Був відзначений престижною державною премією за досягнення у науковій сфері. Доктор медицини, професор Лука Войно-Ясенецький видав 55 наукових праць із хірургії, фізіології та анатомії, 12 томів проповідей. У своїй книзі "Дух, душа, тіло" відомий хірург пише:
"За ясним свідченням Одкровення, і тіла наші воскреснуть у життя вічне і будуть причетні блаженству праведних або нескінченним мукам грішників ...
За життя наше тіло – персне, душевне, як тіло Адама. Після воскресіння воно стане іншим, духовним, подібним до тіла небесного другого Адама Іісуса Христа, яке Він мав після славного Воскресіння Свого".
Так само яскраво свідчать про Воскресіння Христове самим своїм життям безліч святих, які серед безбожних гонінь сяяли неначе зорі у нічній пітьмі: Святителі Серафім (Мажуга), Антоній Абашидзе і Костянтин Дьяків; преподобоні Кукша Одеський, Серафим (Амелін), Андронік (Лукаш), Серафим (Романцов), Лаврентій Чернігівський і багато інших. Тож не дивно, що кожний віруючий, який дбає про спасіння душі, поспішає звернутися з молитвою до таких могутніх і близьких нам небесних помічників.
Наприклад у Миколаєві пам'ять усіх цих святих вшанували на престольному святі храму новомучеників і сповідників Церкви Руської. Цей храм належить до Свято-Сергіївської парафії.
Напередодні свята всенічне бдіння звершив настоятель парафії протоієрей Віктор Обезюк у співслужінні клірика храму протоієрея Василія Шевчука. Який звершив Таїнство покаяння.
4 лютого, в Неділю 35-ту після П'ятидесятниці, було звершено водосвятний молебень. Після цього Божественну літургію і хресний хід очолив митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим. Архіпастирю співслужили секретар єпрахії протоієрей Петро Струкало та вищезгадані клірики.
У слові до присутніх Правлячий архієрей наголосив, що всі ми наразі не готові зайти до Царства Небесного. Отже всім нам треба очиститися від багатьох гріхів. Невідомо, коли настане остання година, тому необхідно сповідуватись. Лише покаянням і тільки з поміччю Божою можна звільнитися від зла.
Всенічне бдіння напередодні свята: